Читати книгу - "2. Прокляття Старого Млина, Yana Letta"

Розділ 21: Галя випадково заводить слідопитів у правильне місце

Наступного ранку слідопити вирішили піти до діда Федора з замком, який вони знайшли біля млина.

Але, як завжди, у плані з’явився несподіваний поворот.

І знову завдяки Галі.

— Добре, ми зараз ідемо до Федора, — сказав Максим, перевіряючи, чи замок на місці.

— Так, я вже морально налаштувався на ще один загадковий натяк від діда, — пробурмотів Іван.

— А може, цього разу він нарешті все розкаже? — припустив Тимко.

— Ой, навряд, — скептично відповіла Соломія.

— Але ми спробуємо.

Вони вже збиралися йти, коли почули знайоме глухе мукання.

Галя.

— О ні, вона знову починає, — зітхнув Іван.

Всі повернулися до двору баби Марії.

Галя знову стояла біля паркану.

Але цього разу щось було інакше.

— Вона не просто стоїть і дивиться, — сказала Соломія.

— Так, вона… вона рухається! — здивувався Тимко.

І справді.

Галя не просто витріщалася на млин.

Вона йшла вперед.

Повільно, але впевнено.

— Ой-йой, — пробурмотів Іван. — Що вона робить?

— Вона веде нас кудись, — сказав Максим.

Соломія записала в блокнот.

— Вперше за весь цей час вона не просто дивиться на млин, а й рухається в його бік.

Галя йшла через високу траву, прямо до млина.

І слідопити пішли за нею.

Бо якщо навіть корова знає більше за них…

…то вони повинні це з’ясувати.

Галя зупинилася за кілька метрів від млина.

Вона стала, нахилила голову і почала нюхати землю.

— Щось там є, — сказала Соломія.

— Давайте подивимося, — кивнув Максим.

Вони обережно підійшли ближче…

…і побачили величезну яму.

— Ого… — видихнув Тимко.

— Це… це точно не від крота, — пробурмотів Іван.

Яма була глибока, нерівна, ніби хтось викопав її руками або…

— Тут сліди! — вигукнула Соломія.

Вони нахилилися і побачили глибокі вм’ятини в землі.

— Це… чийсь відбиток? — запитав Тимко.

Максим провів пальцями по землі.

Сліди були важкими, великими.

Не людськими.

Не тваринними.

— Це не схоже на сліди звичайних тварин, — сказав Максим.

— Це взагалі ні на що не схоже! — випалив Іван.

Галя ще раз мукнула.

І від цього звуку всім стало якось не по собі.

Бо він звучав не просто, як мукання корови.

Він звучав як попередження.

Слідопити встали і ще раз оглянули місце.

— Отже, — почала Соломія, — ми знайшли…

— Величезну яму, — додав Тимко.

— І величезні сліди, — сказав Максим.

— І величезну проблему, — підсумував Іван.

Максим нахилився і взяв жменьку землі.

Вона була розрита недавно.

— Це свіже.

— Тобто це було тут вчора? — запитав Тимко.

Максим кивнув.

— Або навіть сьогодні вночі.

Іван видав звук, який дуже нагадував приглушений крик жаху.

— Ну, все. Я офіційно хочу виїхати з цього села.

— Чекай, — сказала Соломія. — Якщо ці сліди прямо біля млина…

Всі повернули голови.

І побачили.

Яма була не просто біля млина.

Вона була біля самих дверей.

— Це було всередині… — прошепотів Максим.

— І вибралося назовні, — закінчила Соломія.

Запала тиша.

Галя ще раз мукнула і відійшла назад.

Наче вона сказала їм все, що хотіла сказати.

Максим ставив усе докупи.

1. Колись млин був зачинений.
2. Замок був зірваний.
3. Усередині хтось або щось було замкнене.
4. І тепер воно вибралося.

І залишило сліди.

— Це не просто якась стара історія, — сказав він.

— Це відбувається зараз, — додала Соломія.

Тимко тяжко видихнув.

— І що нам тепер робити?

Максим подивився на яму.

А потім на двері млина.

— Ми повинні зайти всередину.

Іван ледь не втратив дар мови.

— Ми що?!

— Ми повинні подивитися, що там усередині.

— А може, ми просто підемо звідси і будемо жити далі?!

— Ти ж знаєш, що ні.

Іван опустив голову.

— Я вас ненавиджу.

Тимко важко зітхнув.

— Ну що ж… тоді сьогодні вночі ми йдемо в млин.

Максим глянув на Бублика.

Кіт тихо сидів на землі і спостерігав за ними.

Його жовті очі не моргали.

Він знав.

Він завжди знав більше.

І цього разу, здається, він теж був готовий піти всередину.

Сонце почало сідати.

Галя постояла ще трохи біля ями.

А потім повернулася і пішла назад у двір баби Марії.

Її робота була виконана.

Вона привела їх у потрібне місце.

Тепер залишалося лише дізнатися правду.

Навіть якщо вона виявиться страшною.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍