Читати книгу - "Дзеркало , BOLOT"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Після Велльмарського саміту світ почав тріщати не від ракет, а від слів. Але слова вже не належали політикам. Вони належали людям, які перестали мовчати.
У Титанії — сенатор заявив, що йде у відставку: «Я голосував за речі, які вбивали. Я це знаю». У прямому ефірі новин провідний журналіст раптово перервав передачу і промовив: «Я більше не можу брехати». У коментарях ніхто не вірив. А потім з’явилось відео — де він плаче. Справжньо. Без монтажу.
У Волиці — чиновник із міністерства визнав, що роками саботував роботу: «Я думав, що краду трохи. А тепер бачу: я вбивав шанс». Люди не знали, як реагувати. Хтось аплодував. Хтось кричав, що це інсценізація. Але ніхто не залишався байдужим.
У Ірсі — генерали почали питати: чому їхні підлеглі стали боятись спати. Двох високопосадовців знайшли у власних кабінетах — один із ножем у серці, другий із запискою: «Я чув її голос. Вона не мовчить».
Вперше в історії спецслужби Ірхи провели термінову закриту нараду з Титанією.
Мерхан говорив спокійно:
— Це не ідеологія. Це інфекція.
Морґалл кивав, але в його очах було щось інше: страх не перед ворогом, а перед тим, що неможливо взяти під контроль.
— Ми не можемо це “перебити” інформаційно, — казав він. — Ми не можемо це викрити, бо воно не має джерела. Це як тінь, яка чіпляється до сумління.
— Якщо вона не має джерела, — сказав Мерхан, — тоді ми повинні його вигадати. І знищити. Публічно.
Морґалл змовчав. Але потім додав:
— Якщо ми назвемо його ім’я, покажемо “винного” — ми зможемо направити страх на нього. І тоді почнеться полювання. Ми не переможемо його — але зробимо його ворогом. І всі, хто вагаються, знову оберуть нас.
Так народився план. Не пояснити. А знищити.
Того ж вечора по всіх державних каналах з’явились сюжети про "аномального диверсанта". Обличчя — змазане. Фігура — в сірому. Свідчення — анонімні. Але меседж — чіткий:
"Це він. Він змінює людей. Він несе хаос. Він — небезпека."
Люди не вірили. Але вже дивились із тривогою. А десь у тіні, де ніхто не вимикав світло — Артем стояв. І знав:
Вони бояться. Тепер по-справжньому.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дзеркало , BOLOT», після закриття браузера.
