Читати книгу - "Дзеркало , BOLOT"

ГЛАВА ДВАДЦЯТЬ ПЕРША

Операція мала кодове ім’я «Чистий горизонт». Формально — навчання з дронами. Фактично — полювання. Координація між Ірхою, Титанією… і частинами Волиці. Не всі знали. Але ті, хто знав, мовчали. Бо Артем був загрозою не тільки імперіям. А й схемам, зручним посадам, тиші, у якій усе продавалось і купувалось.

 

Ціль: фігура в сірому, невизначений вік, нечітке обличчя. Поведінка — нестандартна. Потенційно “аномальна”. Рекомендації: ліквідувати без прямого контакту.

 

Місце: покинуте шахтарське місто, Схід-17. Колись — житло. Потім — тиша. Тепер — полігон.

 

О 04:16 безпілотник зафіксував силует на даху бібліотеки. Сканери показали об'єкт без пульсу, але з тепловою сигнатурою. Система — не розпізнала.

 

— Візуальний контакт. Запит на дозвіл. — Підтверджено. Вогонь.

 

Постріл. Ракета. Удар. Тиша. Дим. Сканування.

 

Ціль — не зникла. Стоїть. Руху немає. Уся система — зависає. Оператори бачать зображення… не камери. Себе. Свої помилки. Їхніх батьків. Їхніх дітей. Те, що вони робили «бо треба». Те, що забули спеціально.

 

Один із техніків зриває гарнітуру. Другий йде — і не повертається. Командир сидить, як камінь. На його екрані миготить фраза:

 

«А якщо дивишся ти?»

 

Артем стоїть на даху. Не тікає. Не говорить. Просто є.

 

Секретні служби намагаються перехопити управління. Безрезультатно. Відео зникає. Жорсткі диски — порожні. Зв’язок — чистий. І мертвий.

 

Наступного дня керівний пункт — закинутий. Не спалений. Не атакований. Просто… покинутий. На дверях, червоною фарбою — надпис:

 

Не все, що ти бачиш — дозволить дивитися у відповідь.

 

Воліце відправляють запит: що сталося з групою зв’язку?

Відповідь: «Зв'язок втрачено. Проблема — технічна.»

Але в штабі хтось вже зрозумів: не всі втрати — можна приховати. І не всі тіні — підкоряються світлу.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍