Читати книгу - "Усі царства іншого світу, Лариса Лешкевич"

– Щаслива! – роздратовано пробурмотів Борик, – Не впевнений, що вона буде з ним щаслива. Ти маєш рацію, погляд у нього дивний, наче у якогось   маніяка. І напевно, контактні лінзи. Натуральний колір очей не буває таким чорно-синім. Теж мені, таємничий спокусник!

Веда відчинила двері й зазирнула в гримерку.

– Досить пліткувати, – сказала вона, –  скоро час на сцену!

– То ти виходиш заміж? – раптом запитала Мілена, – А коли?

– Незабаром.

– І тебе зовсім не хвилює, те що Гнат… помирає? А як же… – Мілена не договорила і обережно, запитально підняла брови.

– Гнат назавжди залишиться для мене найближчим, але я не збираюся все життя побиватися і страждати, – промовила Веда монотонним голосом.

– Звичайно, не все життя, але якось занадто швидко...

– Ви ж не хочете зірвати концерт? – безжально перебила її Веда. 

– Ні, звісно, ні! – злякано вигукнула Мілена і її круглі щоки запалали вогнем каяття і збентеження, – Вибач! Я не збираюсь втручатися у твоє життя!

– Ведо, ти що з глузду з'їхала? – хмурячись, запитав Борик, – чи може, у тебе шок? Або його наслідки? Не хочеш розповісти нам, на яких  диких островах відпочивала?

– Ні, не хочу...

– А ви бачили які гості завітали на наш концерт! – нарочито захоплено заговорив Сашко, намагаючись не допустити вибуху  пристрастей, – Вершки суспільства! Найкращі люди міста...

–  Ми всі знаємо, чому вони сюди припхалися саме сьогодні. Але я не стану присвячувати концерт пам'яті Гната, – спокійно відповіла Веда.

Борик  презирливо фиркнув і відвернувся.

– Це твоя справа! – погодився Володя, оглядаючи себе в дзеркалі, – Ми готові!

– Добре. За десять хвилин...

Веда квапливо попрямувала до своєї гримерки.

Вона прекрасно розуміла спантеличення і здивування всіх тих, хто знав, які почуття вона відчувала до Гната. Адже своє кохання Веда ні від кого не приховувала. І всі знайомі не могли зрозуміти, чому ж у такий важкий момент вона поводиться настільки холодно і відчужено, наче Гнат їй зовсім ніхто.

Звісно, якби Веда не побувала в Зальгарі й не зустріла Х'ярго, то тепер вона б, напевно, померла разом з Гнатом, бо після його смерті життя б не мало ніякого сенсу.  Але в той же час, вона знала: все взаємопов'язано. Вона народилася для того, щоб виконати пророцтво, тому Гнат й прийшов у її долю. Інакше  його б не було…

– Шукаєш прихований сенс? – запитав Х'ярго, побачивши божевільний блиск у її очах.

–  Світ людей стає мені ненависним!

Він наблизився, обхопив долонями її зашаріле обличчя і сказав:

– Залишилося недовго...

– Що ближче сонцестояння, то неспокійніше мені стає. Немов у душі руйнується якась неприступна стіна. Але що по той бік, я не бачу, і це мене дуже лякає. Іноді мені думається: а чи потрібна мені ця правда?

– Зупинити рух уже не вийде...

– Добре, що ти поруч! Все інше – не має значення. 

– Я хочу послухати, як ти співаєш...

– Тому я буду сьогодні співати тільки для тебе!

Кілька секунд  вони дивилися одне одному в очі, потім Веда неохоче відсторонилася і взяла скрипку, що лежала в розкритому чохлі на дивані.

Коридором, прикрашеним плакатами із зображенням гурту, Веда і Х’ярго попрямували до сцени. 

Мірний, наростаючий гул  лунав з-за стіни і був схожий на шум урагану, що неухильно наближається.