Читати книжки он-лайн » Фанфік » Сьома команда, Діана Козловська

Читати книгу - "Сьома команда, Діана Козловська"

12
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 21 22 23 ... 114
Перейти на сторінку:

— І довго збираєтеся ховатися? — спокійно каже сенсей. — Я чекаю.

Ціпеніючи в жаху, я відчуваю, як кров відхлинає від обличчя. Вдруге за день нас практично схопили на гарячому! На очі навертаються сльози, але я не дозволяю собі заплакати, хмурячи брови, як маленька дитина. Наруто прибирає свою долоню, і я бачу, як він готується здатися. Знову? Він знову прагне захистити мене, наче я нікчемне, маленьке дівчисько? В цей момент всередині щось обривається. Хлопець жалібно зазирає в мої очі. Невже він жаліє мене?! Думає, я знову заплачу як тоді на стадіоні? Таке враження, наче мене зненацька обдають холодною водою, а гордість саме той важіль, який блискавично приводить мене до тями! Ні, я просто не можу дозволити йому зробити це! Серед нас трьох саме мені під силу уникнути значного покарання, адже моя репутація бездоганна! Принаймні була до цієї хвилини. Прибравши руку Саске, я випростовуюся на весь зріст, навіть не встигнувши вигадати план своїх дій. Моє тіло рухається швидше, ніж з’являються корисні думки!

— Вибачте, вчителю Куренай, — з провиною кажу я, відважуючи уклін, — як староста я увійшла до викладацької, але не заставши на місці Какаші-сенсея, вирішила самостійно відшукати…

— Ти забагато на себе береш, старосто! — доволі суворо перебиває мене Куренай-сенсей, — чому ти не взяла те, що тобі потрібно, натомість жбурнула книжку в мою вазу, та ще й сховалася під партою, наче якась злочинниця? Ти не справляєш враження хуліганки, проте, твої вчинки говорять про інше.

Вона обдаровує мене строгим, осудливим поглядом, який проходиться по мені льодяною хвилею, змушуючи перетворитися на кригу все з голови до п’ят. Такого приголомшеного сорому мені ще ніколи не доводилося відчувати! Я ніколи не давала жодного приводу дивитися на себе подібним чином, але тепер я готова провалитися крізь землю через ганьбу, яка роздирає все всередині на шматки. Що якщо вона побачить хлопців? Ні! Не можна допустити цього, інакше я раз і назавжди занапащу свою репутацію! Відчуваючи, що мені не вистачає кисню через хвилювання, я роблю глибокий подих, перш ніж відповісти на засудження Куренай-сенсей.

— Я готова понести будь-яке ваше покарання! — відваживши черговий уклін, я майже переходжу на крик, — мені стало дуже соромно, коли, зазирнувши у книгу Какаші-сенсея, я прочитала… прочитала про таке… Вибачте мені, я дала волю емоціям! Я не повинна була жбурляти книгу у ваш дорогоцінний букет, Куренай-сенсей!

— Ах! — сміється Куренай-сан, чим неабияк дивує мене. — Какаші знову забув свою літературу на роботі? То це була його книга? Частково можу зрозуміти твою цікавість і таку бурхливу реакцію, але все ж таки наступного разу не варто жбурляти чужі речі, навіть якщо щось настільки приголомшило тебе, старосто.

Я мовчки киваю, не знаючи що відповісти чи додати, адже не очікувала таку зміну в настрої вчительки. На обличчі Куренай-сан з’являється легка усмішка, яка змушує мене вкотре відчути збентеження. Вона дивиться на букет, обережно поправляючи квіти, і привітно говорить, що я можу бути вільною. Та хлопці все ще знаходяться під столом Какаші! Що ж мені робити? Я не можу піти без них! Зам’явшись на місці, я намагаюся підібрати тему для розмови. Ще ніколи мені не доводилося говорити з цією жінкою, крім розв’язання серйозних питань, пов’язаних виключно з навчанням. Проте я маю зробити це заради своєї команди!

— Вчителю, — говорю я, роблячи кілька впевнених кроків назустріч жінці, — ваш букет… з ним все гаразд? Я перепрошую за те, що сталося, мені дуже шкода! Я мушу купити вам новий! У деяких квіток немає пелюсток. Дозвольте мені залагодити свою провину!

— Сакуро, — відповідає Куренай-сенсей доволі різко, — я не люблю квіти! Цей букет був подарований мені особливою людиною, тому він такий важливий для мене. Жодний новий букет не здатний замінити мені цей. Я вже казала, що ти вільна, не змушуй мене змінити своє рішення!

Я підходжу ближче, з подивом роздивляючись Куренай-сан. Ніколи не подумала б, що для стриманої та прискіпливої жінки матимуть значення такі подарунки. Особлива людина, про яку вона говорила: хто вона? Мені цікаво побачити того, хто може сподобатися такій суворій жінці, як Юхі Куренай.

— Тоді дозвольте, я поверну книгу на місце? — бубоню я, продовжуючи тягнути час.

Сенсей киває, стоячи над букетом, мов заворожена, а я тим часом повагом крокую в коридор, щоб підняти ту кляту книжку. У моїй голові все кипить та норовить вибухнути від напруги. Я намагаюся вигадати бодай щось більш-менш правдоподібне, але нічого не спадає на думку. Я обережно нахиляюся, беручи в руки книжку Какаші-сенсея, ніби в сповільненому кадрі. Швидше! Потрібно вигадати щось, Сакуро!

— То ви… — бубонить Куренай, варто мені покласти книгу на стіл, — знайшли те, що шукали? Ви ж прийшли сюди за чимось конкретним?

Чому вона звертається до мене настільки шанобливо? Хмурячи лоба, я намагаюся відігнати недобре передчуття, тож важко зітхаю.

— Все вірно, — кажу я, і готова присягнутися, що миттєво стаю натягнутою струною, немов по стійці струнко, — я прийшла сюди, аби випитати в Какаші-сенсея подробиці. Він нічого не сказав нашій команді про вечірку та не дав нам заповнити анкети учасників. Я дізналася про це від наших суперників, тому дозволила собі вдертися до викладацької без попиту! 

Що я роблю?! Я щойно збрехала вчительці – дорослій та мудрій жінці просто в очі! Мій батько, мабуть, згоряє від сорому на тому світі через свою недолугу дочку! Чи цьому він навчав мене? Чи це прищеплював? З моменту оголошення цього дурного іспиту все перевернулося догори дриґом, а цей клятий іспит ще навіть не розпочався! Мої щоки червоніють від брехні, і я відчуваю, як підкошуються коліна. Раптом вона знає, що ми вже заповнили та здали ті бісові папірці? Раптом, вона знає, що я нахабно брешу їй в обличчя?

— Що?! Ви досі не знаєте про вечірку? Та що він собі уявляє?! Я довіряю його альтернативним методам, але це, мені здається, виходить за межі припустимого! Сакуро, бери тих двох бовдурів, які ховаються під столом, та зараз же рушайте, аби наздогнати вашого куратора! Негайно! Я думала, чому він єдиний, хто не здав представницькі картки конкурсантів?

1 ... 21 22 23 ... 114
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сьома команда, Діана Козловська», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сьома команда, Діана Козловська"