Читати книгу - "Як зруйнувати Америку за три прості кроки, Бенджамін Аарон Шапіро"

навіть стали вважати, ніби уряд існує не просто для того, щоб захищати права, а для того, щоб встановлювати те, що ми — начебто більшість — вважаємо морально правильним. Але в цьому криється небезпека. Роль уряду не в тому, щоб встановлювати обов’язкові чесноти. Вона в тому, щоб захищати нас від порушення наших прав іншими.

Уніоністська система прав містить у собі певний ризик. Проте ризик системи, що ґрунтується на правах, переважується ризиком системи, в якій уряд наділений владою нав’язувати населенню чесноти.

Права є важливими не лише тому, що коріняться у сталій людській природі, а значить, і в рівності всього людства. Їхня важливість у тому, що вони діють значно послідовніше в захисті меншості, ніж проста й груба рука більшості. Зрештою, як слушно зауважила Айн Ренд, найменша з усіх меншостей — індивідуум.

Наша культура прав — і толерантність до вираження цих прав іншими — найясніше проявляється у ставленні уніоністів до свободи слова. Засновники вірили, що свобода слова ґрунтується на фундаментальних правах, вбудованих у людську натуру. Розум і свобода волі були необхідністю для будь-якого уряду, вартого заснування. Бенджамін Франклін ставив свободу слова в центрі американського життя й американської філософії ще за пів століття до написання Конституції:

Свобода слова є стовпом вільного уряду: якщо цю підпору прибрати, конституція вільного суспільства розсиплеться і на руїнах його постане тиранія... Злостивий суддя, що має владу карати за слово, тримає в руках своїх найбільш руйнівний і жахливий з усіх видів зброї. Під приводом зрізання зайвих гілок, він зрубує все дерево.

Джордж Вашингтон погоджувався із цим, коли 1783 року казав своїм офіцерам: «Якщо людям забороняти висловлювати свої думки з певного предмета, який може мати найсерйозніші й найтривожніші наслідки і який потребує вдумливого розгляду людьми, розум не має ніякої користі; свободу слова можна прибрати, й німих і мовчазних нас можна вести, наче ягнят на бійню». Джон Адамс мав таку саму думку: «Щелепи влади завжди розтуляються, щоб поглинути, а руки її, як можуть, тягнуться знищити свободу слова, думки й письма». Сам Адамс порушив власні принципи, запропонувавши Закони про чужинців і заколот, — проте загалом покоління батьків-засновників було віддане ідеї вільної думки, розуміючи, що тільки обмін думками допоможе очистити й прояснити важливі матерії — від моралі до політики.

Більшу частину історії Америки поняття свободи слова, преси і думки загалом визнавалися як засадничі. Широта захисту слова в Америці значно перевищує такий захист у будь-якій із країн Європи. Насправді вільний ринок ідей — ключ до всякого руху вперед, до всякого поступу. Добре відомі слова судді Олівера Венделла Голмса з його особливої думки щодо справи «Абрамс проти Сполучених Штатів»:

Коли люди збагнуть, що час перевернув багато супротивних переконань, вони, певно, повірять, навіть більше, ніж тепер, у підвалини власних дій, у те, що досягнути бажаного найвищого блага легше в умовах вільного обміну думками, що найкращим іспитом для істини є можливість для думки бути прийнятою у змагання на ринку і що істина — єдине підгрунтя для здійснення їхніх бажань. Це, в усякому разі, є теоретичною основою нашої Конституції. Це експеримент — як є експериментом усе життя.

Можна сперечатися про застосування цього принципу — сам Голмс вважав, що іноді мова може підбурювати до насильства, — проте цей принцип справді лежить у серці американської концепції прав. Ось чому американці завжди такі стримані у питаннях висловлювань про насильство і в забороні слова. Такою завжди була всесвітня тенденція руху зліва направо: і Вільям Баклі, й Американська спілка захисту громадянських свобод розуміли, що особисте право вільно говорити являє собою стрижень захисту свободи в Америці.

Ми визнаємо, що влада, яка має силу обмежувати слово і думку, завжди готова вдатися до цих обмежень, щоб придушити своїх супротивників. Першим діянням авторитарного уряду є попередження поширення незгоди, обмеження свободи слова, преси й думки на підставі захисту від небезпеки. І не можна вважати збігом те, що сповнені репресій періоди історії людства неминуче приводили до стагнації. Релігійне домінування, феодалізм, комуністичне гноблення означали для закритих культур відсутність розвитку. Нікого не здивує й те, що космополітичні культури — саме ті, які нині перебувають під прицілом посміху через їхнє «культурне привласнення», — коли доходило до конфліктів, завжди перемагали закриті культури. Погані ідеї можуть тимчасово запанувати в головах людей, проте, як вважали батьки-засновники, вільні розуми зрештою зроблять вільними всіх.

Позаяк американці так високо цінують свободу слова, ми готові приймати й захищати навіть прояви неабиякої грубості в нашій мові та політиці. Юридичні стандарти підбурювання високі, так само як і стандарти наклепу. Ми воліємо, щоб люди говорили більше, а не менше. І ми зазвичай визнаємо це, бо, зрештою, маємо спільні базові цінності: ми готові брутальніше ставитися одне до одного. Періоди серйозних обмежень слова — наприклад, президентство Вільсона, під час якого придушувалась антивоєнна риторика, або епоха Джо Маккарті — видаються нам темною добою американської історії.

Права вимагають міцних суспільних зв’язків і заохочення до чеснот

Самі собою права не гарантують чеснот, як ми вже бачили: аж ніяк не було чеснотою забороняти чорним студентам їсти в закусочній; марші в білих балахонах вулицями іллінойського міста Скокі також чеснотою не є. І справді: на суспільство, яке заохочує таку діяльність без культурних стримувань, чекає швидкий розбрат і занепад. Уніоністська культура передбачає врівноваження прав культурою, яка заохочує до чеснот. Чесноти містяться у тканині суспільства, яка не належить владі. Батьки-засновники глибоко вірили в те, що обов’язок полягає в моральності й релігійності, яких навчають сильні соціальні інститути. Вони вбачали в правах надійну огорожу від тиранії, проте розуміли, що це не дасть міцної основи для пристойності. Права означають, що ми маємо дати одне одному спокій і в цьому спокої жити разом. Проте, якщо ми ненавидимо одне одного, ці права довго не проживуть. Ось чому, як розуміли це засновники, наші права врівноважуються обов’язками. Американці в різні моменти своєї історії любили згадувати заклик Мойсея, звернений до фараона: «Відпусти мій народ!». Засновники держави навіть обмірковували ідею зобразити на великій національній печаті Мойсея, перед яким розступаються хвилі Червоного моря. Проте Мойсей додав до своїх слів обґрунтування: «...щоб вони могли служити Господові». Дядько Бен сказав Пітерові Паркеру[14]: «З великою силою приходить велика відповідальність». З великою свободою також приходить велика відповідальність. Наша конституція насправді створювалася виключно для чеснотливих людей — тих, хто відчував у підґрунті своєї свободи моральний обов’язок.

Цей