Читати книгу - "Як зруйнувати Америку за три прості кроки, Бенджамін Аарон Шапіро"

моральний обов’язок не мав бути нав’язаний урядом: це порушило б наші права. Натомість обов’язок мав би стати невід’ємною складовою нашого суспільства, його мали б навчати дітей, його повинні були б прищеплювати суспільні інститути. Батьки-засновники вірили, що люди наділені невідчужуваними правами, — проте їхня віра в те, що люди поводитимуться як дорослі, застосовуючи свої права, ґрунтувалася виключно на оптимізмі. На їхнє переконання, аморальні особи, які мають права, занепадатимуть в інфантильну розпущеність, а з неї — в затишні обійми тиранії.

У тому, щоб прищепити суспільні цінності, засновники покладалися на міцні соціальні інститути — насамперед на сім’ю і церкву. Як писав президент Джон Адамс у листі до массачусетського ополчення: «У нас немає уряду, озброєного владою, який міг би змагатися з людськими пристрастями, не стримуваними ані мораллю, ані релігією. Жадібність, честолюбство, мстивість або нерозсудливість порвуть найміцніші струни нашої Конституції, як прориває кит рибальський невід. Наша Конституція писана тільки для моральних і релігійних людей». Джордж Вашингтон аналогічно зауважував у першій інавгураційній промові: «Підвалини нашої національної політики закладені в чистих і незмінних принципах особистої моральності... В економіці та природі існує нерозривний зв’язок між чеснотами та щастям». Навіть Джеймс Медісон, який виступав проти державного оформлення релігії у Вірджинїї, робив це заради зміцнення самої релігії: він відчував, що релігійна дискримінація відштовхне людей від релігії й призведе до конфлікту, який підірве підвалини суспільства. Томас Джефферсон, автор формули «відокремлення церкви від держави», визнавав, що «моральна гілка релігії... заохочує нас жити праведно і служити суспільству».

Батьки-засновники усвідомлювали, що без культури обов’язків, яка підтримуватиме культуру прав, і права, і обов’язки занепадуть, і цей занепад потребуватиме потужного втручання уряду — саме того, чого вони прагнули уникнути.

їхні заклики не минули дарма. Алексіс де Токвілль сорок років по тому написав: «Американці всякого віку, становища й думки постійно беруть участь у тканні суспільної матерії: вони вступають в об’єднання — релігійні та на підтримку моралі, сповнені пафосу чи дріб’язковості, дуже загальні й дуже конкретні, величезні й маленькі. Американцям потрібні асоціації, щоб давати бали, засновувати навчальні заклади, будувати таверни, зводити церкви, поширювати книжки, відправляти місіонерів до Австралії. У такий спосіб вони створюють лікарні, в’язниці та школи. Зрештою, коли питання стоїть у тому, щоб вивести істину на світло або сформувати думку за підтримки величного прикладу, вони об’єднуються в асоціації. Щоразу, коли на чолі нового підприємства ви побачите уряд у Франції та великого лорда в Англії, у Сполучених Штатах, будьте певні, це буде асоціація». Він також зауважував, що якби уряд заступив собою цю тканину суспільства, під загрозою опинилися б «моральність і розум демократичного народу».

Алексіс де Токвілль на цьому не спинився. Він відзначав у Сполучених Штатах «незліченну множину сект. Усі вони різняться в тій шані, яку слід віддавати Творцеві, але сходяться в питанні обов’язків одних людей перед іншими». Як він пояснив, «не можна сказати, що в Сполучених Штатах релігія має вплив на закони або на складові політичної думки, проте вона скеровує звичаї і, регулюючи сім’ю, врегульовує і державу». Релігія, писав Токвілль, являє собою остаточне стримування тиранії в Сполучених Штатах. «Одночасно із законом, який дозволяє американцям робити все, релігія не дає їм замислювати всіляке і насмілюватися на будь-що».

Тканину суспільства — обов’язок усіх перед усіма — тчуть суспільні інститути. Уряд був установлений для захисту індивідуумів у їхніх правах. Права без обов’язків породжують хаос. Обов’язки без прав ведуть до тиранії. Права і обов’язки, на думку батьків-засновників, невіддільні. Рівновага прав, захищених чеснотливими громадянами, які добре усвідомлюють свої обов’язки і виконують їх, — ось якою була мета батьків-засновників.

Для захисту тканини суспільства вони встановили гарантії релігійної свободи. Навіть двоє менш релігійних засновників американської держави — Томас Джефферсон і Джеймс Медісон — чітко показували, що вони переконані в необхідності впровадження свободи релігії як передумови встановлення будь-якого правопорядку. «Це право за природою своєю невідчужуване, — писав Медісон у 1785 році. — Воно є таким, тому що думки людей, які залежать лише від того, що замислив їхній розум, не піддаватимуться диктату інших людей; воно є таким, бо те, що є на землі правом щодо людини, стає обов’язком перед Творцем». Медісон пішов навіть далі, заявивши, що «в питаннях релігії жодне право не обмежується інститутом громадянського суспільства, і релігія повністю вільна від його влади». Джефферсон у «Статуті свободи релігії штату Вірджинія» (1786) сформулював це так:

Всемогутній Бог створив розум вільним... усі спроби вплинути на розум тимчасовими карами або тягарями, або ж суспільними обмеженнями породжують лише звички до лицемірства і підступності, що віддаляє нас від плану найсвятішого Творця нашої релігії, який, будучи Володарем нашого тіла і розуму, все ж таки воліє не нав’язувати себе ні через перше, ні через друге, дарма що має всемогутність...

Зазвичай суди, тлумачачи Білль про права, намагалися розмежувати дві вимоги щодо релігії, які містяться в ньому: вимогу до Конгресу не запроваджувати державної релігії та вимогу не забороняти вільне сповідування будь-якої з релігій. Проте ці два положення мали б прочитуватися разом: щоб забезпечити кожному вільне сповідування його релігії, уряд не повинен встановлювати ніяких сект. До того ж засновники вважали, що релігія не може бути передана в царину розуму. Вони повністю розуміли, що релігійне життя передбачає відправлення культу, а не тільки віру й шанування Бога. Наприклад, низка штатів у своєму законодавстві створила специфічні норми, які звільняють певні релігійні групи від законів загального застосування.

Нині це стало предметом запеклих суперечок. Як далеко може піти уряд у регулюванні релігійних питань? Проте засновники, напевне, були б нажахані більшістю теперішніх дискусій, тому що, як уже було зауважено, вони ніколи не вважали, що створили уряд, здатний на таке втручання. Сама ідея федерального уряду, достатньо владного, щоб вимагати від роботодавця покрити медичні витрати на контрацепцію, — що й казати про уряд, який вимагає такого від черниць, — вразила і збентежила би батьків-засновників.

Свобода релігії є і завжди була центральним поняттям американської культури.

Токвіллів опис Америки як набагато релігійнішої за Європу — але водночас релігійно практичнішої — залишався правдивим упродовж кількох століть. Навіть сьогодні американці значно релігійніші за своїх західноєвропейських братів. У країнах Європи щоденно моляться 18% християн, а в Америці — до 68%; навіть серед тих американців, які не належать до жодної із церков, 27% стверджують, що безумовно вірять у Бога. За даними Дослідницького центру П’ю, «за певними ознаками релігійної відданості жителі США, які не належать до жодної релігійної громади,