Читати книгу - "Нескорена імператриця, Аманді Хоуп"

Глава 19

Чоловік зник у глибині магазинчика, анітрохи не переймаючись збереженням виставлених на прилавках старожитностей. За одним цим можна було зрозуміти, що продаж книг не основна їхня діяльність, а лише прикриття.

Повернувшись за кілька хвилин, він із поклоном запросив відвідувачку пройти за ним.

Ліннея пройшла слідом за доглядачем, а служниці наказала залишитися в лавці. Не тому, що їй не довіряла. Швидше не хотіла втягувати її у свої махінації, дотримуючись принципу «Менше знаєш – довше живеш!» Хоча Уллі все одно доведеться рано чи пізно бути в тягнутій, але краще пізніше, коли вона зможе бути впевнена, що захистить усіх, хто їй дорогий.

Пірнувши у таємний прохід, вони пройшли довгим коридором і опинилися на невеликій терасі, що виходила на задній двір. Тут за чайним столиком на неї вже чекав чоловік у довгому чорному одязі з маскою на обличчі.

Ліннея посміхнулася. Вона дуже добре знала цього чоловіка з минулого життя, тому їй здалося кумедним, що він приховував своє обличчя. Ці лисячі очі в прорізі маски вона б впізнала у будь-якому випадку.

Дівчина сіла навпроти чоловіка і, дочекавшись коли слуга вийшов, неквапливо заговорила, перейшовши одразу до суті справи і не давши господареві почати велику розмову, яку він любив заводити з новими клієнтами, щоб дізнатися у них більше.

- Пане Баселар, я звернулася до вас, бо мені рекомендували вас як відповідальну і кмітливу людину.

Хазяїн лавки відповідно кивнув, зрозумівши, що гостя налаштована рішуче. Побачивши, що він готовий її слухати, дівчина продовжила

.- Мені потрібні п'ятеро найздібніших ваших людей! - заявила вона і замовкла в очікуванні відповіді.

- Ви хочете найняти охоронців? – ввічливо поцікавився пан.

- Ні! Мене цікавлять люди, здатні добувати різну інформацію, - сказала Ліннея і знову завмерла, знаючи, що за цим буде неоднозначна реакція.

- Юна леді помилилася, - м'яко спробував зупинити гостю господар крамниці, судячи з очей, поблажливо посміхаючись. – Ми таким не займаємось, Ви звернулися не за адресою!

- Пане Баселар – Мудрий Лис, і добре розуміє значення кожного слова! - варто було їй вимовити цю фразу, як крамар завмер, різко ставши серйозним.

«Мудрий Лис» – це було його прізвисько, яке знали лише одиниці, наближені та довірені!

- Я вас зрозумів! - відразу змінив свій підхід з недовірливого на діловий. – Скільки людей вам потрібно?

- П'ятеро! - вона збиралася найняти всього двох, але в цей момент передумала.

- Ви знаєте, що мої послуги коштують недешево?

Ліннея тут же вийняла і кинула на стіл мішечок із срібними монетами.

Пан Баселар узяв його та зважив на руці. Схвально кивнувши, продовжив.

- Ці п'ятеро людей прибудуть до вас протягом тижня! - і, вирішивши, що розмова закінчена, потягнувся за чашкою чаю.

- Ні! Два дні – найбільше, що я можу дати вам! - перебила дівчина, і його рука з піднятою чашкою застигла в повітрі.

Він у цю мить обмірковував ситуацію, що склалася. Ліннея знала, що Мудрий Лис завжди тримав своє слово, йому можна було довіряти. Отже, виділені їй люди будуть професіоналами найвищої якості.

Нині пан задумався над можливістю виконання умов клієнта. Ті, хто був вільний на даний момент, не підходили для такої делікатної справи. Чомусь він відразу зрозумів, що з цією клієнткою не варто жартувати, було в її зовнішності, незважаючи на юний вік, щось незбагненне, ніби вона була господинею не тільки на цьому невеликому клаптику землі, а й у всьому світі. Така впевненість і гідність буває лише у сильних цього світу. Йому доведеться забрати хлопців з інших об'єктів, він швидко прикинув, наскільки може задовольнити запит і запропонував альтернативу.

- Я надам вам зараз одну людину, а решта підійдуть протягом трьох днів!

- Пане Баселар знає, як вести справу! - похвалила його дівчина, погоджуючись з умовами Лиса.

- Пані має гарне ділове чуття! – відразу повернув похвалу чоловік. Він покликав помічника і щось шепнув йому на вухо. Той безшумно вийшов.

На цьому ділова частина розмови завершилася, господар та гостя почали просто насолоджуватися смачним чаєм.

– Хто мене вам рекомендував? – спитав ніби між іншим пан Баселар.

- Один ваш дуже добрий і відданий друг, який побажав залишитись інкогніто! - відповіла вона загадково.

Ліннея посміхнулася. Не могла вона сказати, що сама є тією людиною, але з минулого життя.

Мудрий Лис мав зухвалий бізнес. Якщо описати однією фразою, він знаходив талановитих людей і продавав їхнє вміння за гроші. До своїх підопічних він був щедрим та суворим. Його не зраджували, а якщо раптом траплялося, то дурну людину більше в рядах умільців «Книжкової крамниці» ніхто ніколи не бачив.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍