Читати книгу - "Талісман обраної, Ася Чирокбей"

- У тебе під правою лопаткою стріла, - сказав Зерд. - Лежи спокійно.

Так, ворушитися мені точно не хотілося. Мені б відключитися, але свідомість не згасала. Неподалік почувся шум сутички, потім з'явився Амед, витираючи ніж.

- Я засік його, але цей свиножер встиг вистрілити, - похмуро сказав він.

- Хто це був? - запитав Зерд.

- Двоє демів. Схоже, вони встигли втекти, коли почалася бійка, і дісталися сюди. Там полонений, треба б його допитати.

- Займися цим сам, - відповів Зерд. - Я спробую вирізати стрілу.

Усю цю розмову я чула, перебуваючи наче в тумані і намагаючись впоратися з хвилями болю, що накочувалися при кожному вдиху. Дивно, але я ще трималася. Виручало Чорне серце. Свідомість була ніби затьмареною, і це притупляло біль. Зерд здійснював болісні маніпуляції зі стрілою, тож мені довелося вчепитися в землю, щоб не тремтіти і за можливості не ворушитися. Уся спина була мокрою від крові, а в роті відчувався металевий присмак.

- Тобі пощастило, - сказав Зерд. - Наконечник застряг у м'язі. Через кущі йому було незручно стріляти.

Дивно, але мені ставало легше. Свідомість дедалі більше затуманювалася, і я боялася тільки одного - що кров потрапить на талісман, і відбудеться перетворення. Менш за все мені хотілося носитися цими пагорбами у вигляді великої кішки зі стрілою в спині.

Спину пронизав гострий біль - Зерд витягнув наконечник.

- Потерпи трохи, - сказав він. - Я накладу пов'язку, і скоро ти будеш в порядку.

Довелося терпіти. На той час, як повернувся Амед, Зерд уже перев'язав рану.

- Ми повертаємося до печери, - сказав він. - По дорозі до форту немає придатного укриття. Треба пересидіти день, поки Нью одужає.

Чіпляючись за його руку здоровою рукою, я піднялася і зашкандибала до печери. Амед уже був там, він приготував ложе з гілок і листя. Зерд змусив мене вдягнути його сорочку і куртку, а мій одяг, просочений кров'ю, віддав Амеду з наказом випрати. До повернення Амеда в мене почалася лихоманка. Я металася на ложі, закутана двома теплими плащами, і ніяк не могла знайти прийнятного положення.

У печері розвели вогонь, однак це не дуже допомагало. Я продовжувала метатися в напівсвідомому стані, аж поки Зерд сів поруч зі мною і обійняв. Я припинила метатися і заснула в нього на плечі.

Не знаю, скільки я проспала. Мені наснився Дан. Снилося, що він тягне мене на подружнє ложе. Я підхопилася, скинула з плеча руку Зерда і відсахнулася. Він, не рухаючись, запитально дивився на мене, мабуть, вважаючи, що я марю.

Прокинувшись від сну, я переконалася, що Дана тут немає. Це мене трохи заспокоїло, але потім мій погляд упав на оголеного до пояса Зерда, і я, ще спросоння, войовничо пробурмотіла:

- Ніхто не посміє зазіхнути на жінку Вартового Дана.

Від несподіванки Зерд розреготався. Крізь сльози він сказав:

- Ну, звісно. Амед про це подбає.

Уже остаточно прийшовши до тями, я розлютилася:

- Цікаво, що такого смішного я сказала?

Лихоманка пройшла, але спина ще сильно боліла, і я була не в настрої.

У Зерда в очах стрибали іскри веселощів, але він із серйозним обличчям сказав:

- Бачиш, згідно із повір'ями хесків, Обраною може стати тільки незаймана дівчина.

Була моя черга почервоніти. Я відвернулася. От прикрість. А я вважала, що репутація жінки Дана мене надійно охороняє.

- Заспокойся, Нью! - сказав миролюбно Зерд. - На твою честь ніхто не зазіхає. Спи.

Мені нічого іншого не залишалося, як загорнутися в плащ, присунутися ближче і заснути. Цього разу до ранку. Прокинувшись, я відчула себе здоровою. Поруч лежав мій одяг, тож я переодяглася і розділила на всіх припаси, що залишилися. Швидко з'їла свою частку й оголосила, що готова йти.

Цього разу дорога пройшла без пригод. До вечора ми вийшли на відкритий простір, що оточував форт.

У форті було багатолюдно. Звільнені раби з галер, полонені деми. Командир гарнізону і Конфідус віддавали накази. Завершувалося очищення території від тіл погані та полеглих демів. За законами цього світу, половина здобичі належала матійцям - чотири галери. Але навіть посадивши всіх вільних бійців на весла, матійці не могли відвести більше двох галер, тому капітан Саєб вів переговори зі звільненими рабами. Серед них виявилося декілька матійців, які були шалено раді несподіваній можливості повернутися на батьківщину.

Дві інших галери вже вирушили вгору за течією річки. Було вирішено, що я, як і раніше, буду ночувати на кораблі. На щастя, корабель, на якому я вже встигла обжитися, стояв на своєму місці.

Конфідус відправив дві трійки розвідників - одну в замок, а другу на пошуки Дана. У нас досі не було жодних звісток від нього. Я сподівалася тільки на те, що вся погань Міжгір'я стягнулася до форту, і йому не повинно нічого загрожувати.

Щоб менше штовхатися у метушні форту, я попросила відвезти мене на корабель, де провела залишок дня в компанії Білосніжки, яка зраділа моєму поверненню і навіть не бурчала. Зерд наказав добре мене годувати, і до каюти принесли ситну вечерю, що складалася з каші, в'яленого м'яса і місцевих делікатесів у вигляді фруктів і морських устриць, та навіть трохи вина.