Читати книгу - "Карма небесна , Кирило Легович"

-Яка ти щедра людина! 

-А як отримати ті двісті п’ятдесят тисяч? - зацікавлено запитав Артур. 

-Це для колишніх однокласників. Перший тур вони всі пройшли, тепер слід пройти останній. 

-Артеме, який це  останній тур? - запитала збентежено Ольга. 

-Розкажу згодом. Це доволі цікавий конкурс. 

-Ти ба, вже й пляшки немає, мабуть, ще  принесу,- промовила Ольга, встаючи з дивану. 

Артур з Артемом залишилися вдвох у залі. Атмосфера була напруженою. Мовчазна тиша просочилася по всій кімнаті. Артему це не подобалося, тому він вирішив трохи розрядити ситуацію. 

-У тебе є симпатії до Олі? 

-Ми з нею лишень живемо в одній квартирі. Хоча дівчина непогана, та й багато чого в житті пережила. Але, навіть зараз, я б не став з нею зустрічатися, бо відчуваю цей негатив до чоловічої статі. Оля не захотіла попросту зі мною мати бути які відношення через давнішню  травму. 

-Ти молодець, що так все вирішив. 

-Хлопці, вибачте за запізнення! Я його компенсую пляшкою вина. 

Вони й далі продовжили пити. Після напівпорожньої пляшки, Артем рушив  додому. 

-Ти будеш їхати на машині п’яним?- запитала Ольга у чоловіка. 

-Та що я там випив. Коли я закінчував перший, ви допивали третій бокал, тому я тверезий. 

-Щасливої тобі дороги. 

-Почекай. Ти можеш мені сказати, якому банку ти винна гроші? 

-Здається «Нова Україна». 

-Я б хотів, аби ти надала мені всі необхідні документи, щоб моїм коштом закрити борг. 

-Серйозно? Ти дійсно впевнений в цьому? 

-Так! Ти пережила багато чого, тому  я стану для тебе рятівником, що зможе полегшити становище. 

Ольга одразу ж побігла до своєї кімнати і принесла Артему теку з документами. Там знаходилися всі відомості про її кредит, суму боргу, і навіть заставу, під яку вона взяла його. 

-Ти відала батьківську домівку? 

-Так. Вони розуміли, що життя дитини важливіше аніж дім. 

-Я буду займатися цим питанням на днях. Не хвилюйся, скоро ти зможеш відпочити! 

-Ти ж мені не сказав, що треба зробити, аби отримати двісті з половиною тисяч. 

-Це поки що інтрига. Але знай, частину завдання ти вже виконала. 

-Дякую тобі! - обнімаючи Артема прощалася Ольга. 

Чоловік сів у своє авто, і ще декілька хвилин роздивлявся папку з документами. В його голові з’явилася ідея, яка може стати реальним ударом для Ольги. 

Наступного дня Артем дзвонив банк аби дізнатися, скільки ще залишилося  відати боргу. Залишалося  п’ятдесят тисяч. Він швидко перерахував гроші, тим самим закривши той кредит. 

Але чоловікові потрібен був тепер удар. Артем взяв ще один кредит на понад півмільйона гривень, на ім'я Ольги, знову ж так під заставу будиночка її батьків. Через годину він зателефонував рідним жінки, і сказав, що якщо сьогодні борг в півмільйона не буде виплачено, то дім одразу ж забирається у власність банку. Це було справжнім потрясінням для старих. Мати Ольги не могла повірити в почуте. З п’ятдесяти тисяч до пів мільйона виріс кредит за десять років. У паніці, жінка подзвонила дочці, аби сповістити її про погану новину: 

-Доню! 

-Мамо, ти чого так налякана? 

-У нас заберуть будинок!- у сльозах промовила жінка, шмаркаючи носом. 

-Не може бути! 

-Пів мільйона, доню! Де ти знайдеш за день таку суму? 

-Пів мільйона? Але ж там було п’ятдесят тисяч… 

-Я не знаю, що робити! Ой Господи! Батько також не знаю. Ледь свідомість не втратив. Доню що робити. Доню! 

Ольга кинула слухавку і одразу набрала Артема, що саме сидів у себе в кабінеті. 

-Я щойно хотів подзвонити тобі. 

-Артеме, що там за півмільйона. 

-Виявляється, банк підняв ставку, і за роки назбиралася саме ця сума. 

-Це не можливо! Це якась помилка.  

-Я їм пояснював, та кажуть, що нічого не можуть вдіяти. 

-Ти спробуй щось вдіяти, прошу! 

-Максимум що можу дати, це п’ятдесят тисяч. Розумієш, у мене зараз і в самого напряг у компанії. Тому я не знаю, чим тобі навіть допомогти. 

-Мої батьки… Наш  дім… 

-Мені дуже шкода! 

-За що це все мені? 

-За минулі гріхи! 

Артем кинув слухавку. Він подивився у вікно свого кабінету. На його лиці була легка усмішка. Артем радісно покликав Максима до себе в кабінет. 

-У тебе часом немає знайомих колекторів? 

-Ні! Але, якщо вам так потрібно, я зможу знайти. 

-Мені потрібно, аби завтра в моєму рідному містечку були декілька колекторів, які нібито будуть змушувати відати будинок.