Читати книгу - "Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер"

Пітер пригнувся.

– Чомусь я знав, що ти кинеш, не дивлячись. – зачиняючи двері, сказав він.– Якби це був Ельгорт?

– Я відчуваю його. – не обертаючись відповіла Ельга. – Почувши запах гару, я відразу зрозуміла, що це ти.

–Ти відчуваєш Ельгорта?

–Ми з ним двійнята, забув? У нас завжди був зв'язок.

–Так. Але тепер усе інакше.

–Що ти маєш на увазі?

–Помітила, що його волосся змінило колір, як і в тебе після тієї ночі?

–І, що з того?– не зрозуміла вона.

–А те, що, коли ти знайшла силу, він схоже знайшов її так само. Ви пов'язані більше, ніж спорідненістю. Схоже ви пов'язані магією.

–Це допоможе врятувати батьків?

–Ні.

–Тоді який сенс розмірковувати про це?

Пітер помовчав, замислюючись.

– Слухай. –усвідомив він. –Ти щойно метнула в мене крижинку.

– То й що?

–Якщо ти змогла це зробити, отже, більшу крижину теж вийде перемістити.

Ельга задумалася.

– Ти зумів розтопити когось? – змінила тему вона.

Пітер опустив очі.

– Ні. Я не можу втихомирити вогонь. Тільки спалюю.

Ельга кивнула.

– Що ж, і на тому спасибі. З настанням ранкової зорі, покинь палац, слідом за Калерією.

Ельга вийшла з кімнати.

– І куди накажеш вирушити? – крикнув Пітер. – Адже це мій дім.

– Вирушай туди, де ти провів ту ніч. – обернувшись, заявила Ельга, – Впевнена, там було цікавіше.

Кілька днів Ельга провела у вцілілих бібліотеках палацу. Магія переміщень не давалась дівчині, ніби щось утримувало її. Ельга помітила, що найменші маніпуляції із магією льоду та холоду не виходили, ніби вона не давала собі волю, боячись нашкодити всім, хто знаходився поруч. Страх часом ставав таким сильним, що навіть викликати крижину дівчина намагалась кілька годин поспіль. Сила являла себе частіше інстинктивно, ніби у відповідь на емоції дівчини. Пройде немало років, доки Ельга навчиться опановувати себе, а поки вона намагалась навчитись переміщати невеликі предмети, з часом переходячи до  більших розмірів. Перемістити себе вона не могла, хоч і знала, що у такий спосіб переміщались більшість магів. Тижнями дівчина намагалася перемістити обмерзле каміння, списи і напіврозбиту катапульту. За кілька місяців після нападу вона достатньо зміцніла, щоб перенести замок. А тому, незабаром він зник зі звичного місця, сховавшись у снігових ґотлінських лісах.

– Чому прості селяни хотіли вас спалити? – не розумів Найджел, – Адже вони любили короля й королеву?

– У той час люди були дуже забобонні, багато хто тільки пробуджував у собі магію або передчував щось. Їх лякало те, що виходило із замку, особливо чутливі відчували шепіт джерела, бачили сни про магію і боялися її могутності.– пояснив Ельгорт.

– Я досі не думаю, що це справа рук селян.– пиркнула Ельга, видершись на Айларіана.

–Тож, так ви і припинили спілкуватися? – запитав Найджел.

–Так.– відповіла вона, склавши руки на м'якій шерсті холки барса.

–Чому ви нам це розповіли? – здивувався Найджел.

–Ти сам запитував.– знизав плечима Пітер.

–Ні. Я про те, чому ви мені довірилися? Я ж чужинець, а у вас суперсили, і все таке.

–А що б ти зробив із цим знанням? Тобі ніхто б не повірив.– вникла Ельга.

–Не в нашому становищі базікати.– сказала Есме.

–А яке у вас становище? – запитав Ельгорт.

–Ми теж маємо деякий дар.– з гордістю заявила Есме.

Діти верховного клану одночасно зупинилися і втупилися на гостей.

–Дар? – перепитала Ельга.

–Так. Я приручаю тварин, а Найджел керує рослинами.

–Подумай сама, як би ще вони знайшли наш замок? – сказав Пітер.

–Вони могли мати чуття, бути наближеними, але не магами. – задумався Ельгорт.

– Цього не може бути. За двісті років жодного мага на цих землях не було. А тут новонароджені, без циклів. Що ви знаєте про свої дари? – запитала Ельга, як здалося, з презирством.

Найджел з Есме переглянулися. Насправді про власні сили вони не знали зовсім нічого, що найцікавіше, якби не спостережливість Есме, він би так і не дізнався про свій дар. А бабуся? Чи міг він уявити, що Калерія – принцеса, не маючи ні копійки за душею, найсильніший маг, при тому слабка стара жінка. І що він робить? Познайомився з потенційними вбивцями бабусі, яких він сам веде прямісінько до неї. Така зустріч цілком може довести її до інфаркту.

– Це означає лише одне.– сказала Ельга.– Щось наближається.

– Не перебільшуй.– фиркнув Пітер.

–Так–так, передчуття ж мене так часто підводило... – саркастично зауважила вона.