Читати книгу - "Пригоди бухгалтера Іри, Ярина Чорна"

На столі  почали з'являтися страви, їх було так багато, що Іра аж розгубилася.

Я стільки не з'їм.Ви просто скоштуйте всього потроху, в нас тяжко працюють, а сили потрібно відновлювати, от ми й привикли багато їсти. Давайте вип'ємо.

 

Він підніс келих, щоб торкнутися келиха Іри, як раптом вона побачила в залі ресторану Володаря, який швидко наближався до їхнього столу. Відвідувачі та обслуга ресторану різко вставали та схиляли голови перед ним.

От і поїла.

 

Вони з магістром також встали з-за столу та схилили голови. Він зупинився біля столу, та промовив:

Дозвольте приєднатися до вашої компанії?Так, Володарю. Ми дуже раді вас бачити тут і будемо вдячні, якщо ви розділите з нами обід- швидко виговорив магістр.

 

Всі сіли за стіл. Повисла незручна тиша.

 

Вас бачу пані Рахівниця, не можна залишати без нагляду навіть на хвилину. Вас сюди для чого відправили?- він пожирав її очима, в яких горів золотий вогоньЧим цього разу я вам не догодила? В звіті, який надіслала  є помилки?Який звіт? Ти що виробляєш?А що я виробляю?Ти знову хочеш керувати по своєму, чому я взнаю від сторонніх людей, що тут відбувається?Я не розумію вас Володарю,  я нічим не керую.Ти не керуєш? А ви магістре чим думали, коли погодилися підписати угоду?Володарю, я знаю, що я зробив, але це був єдиний вихід із цієї ситуації, в якій знаходиться магістрат. Я розумію, що завтра до пані Ірини буде черга від всіх магістратів, і хтозна коли до нас дійде черга.Отже вже навіть не пані Рахівниця, а пані Ірина. Я цю пані Ірину зараз придушу тут. Я ж до тебе по-людськи, а ти пані Ірина що виробляєш?Я рятую ваше Міжсвіття, Володарю.Від чого ти рятуєш Міжсвіття?Від сліпоти, від байдужості. Ви живете сотні років, але тільки для себе, вас не цікавить життя простих людей та звичайних магів. Вибачте, мушу вас покинути.

Іра встала з-за столу, зачіпивши Володаря рукою, та почула їхню розмову між собою 

Співчуваю, тобі хлопчику. Я таке колись давно пережив.Ви шукали вихід.Шукав, я не знайшов, може тобі пощастить. Але ти робиш тільки гірше зараз, зупинися. Це так не перебороти.

 

А далі Іра не чула , бо прямо бігла в двері, щоб за ними дати волю сльозам, які її душили. Вона вибігла на вулицю , шукаючи поглядом хоч якусь тінь, де можна заховатися від пекучого сонця. Але нічого такого не було поруч, і вона зі слідами сліз на обличчі вирушила в бік шатлу, нехай майстер доставить її додому. Вона виконала завдання, тепер у неї є місяць спокою.

Як же болить та пече в грудях,  їй потрібно до Яхо та Фоми, вони вміють відволікати її....