Читати книгу - "Колекціонер спогадів, Віталій Механік"

Я напився й після всіх цих диких перипетій сподівався поспати кілька годин.

Сонце хилилося до обрію. Густі лілові сутінки теплою периною вкутували свідомість. В лісі закректали, зацокали, зарохкали звірі. На синьому тлі неба прослизали темні силуети чималих кажанів.

Прийшли охоронці. Четверо кремезних мужиків у зелених оксамитових штанах і світлих сорочках. Мене відвели в чисту кімнату, показали різьблене ліжко й жестами наказали лягати.