Читати книгу - "СапфІр, Arachne "

— Все готово, бос, — доповів один із спільників Луї.

- Закривайте, - коротко сказав Луї, озираючись на трасу.

Водій трейлера вийшов із кабіни та перевірив замки, після чого зачинив дверцята контейнера та встановив кодовий замок.

— Не зупиняйся за жодних обставин, — суворо сказав Антуан водієві. — Якщо хтось спробує тебе затримати, просто йди.

- Зрозумів, - кивнув водій, витираючи руки об комбінезон.

Антуан обійшов трейлер навколо, перевіряючи, щоб не залишилося жодних слідів чи доказів, які могли б привести Віктора до машини. Він відчував напругу: вантажівка виглядала непомітною, але в душі він знав, що будь-яка помилка може обернутися катастрофою.

- Що далі? — спитав Луї, запалюючи цигарку.

— Дальнобійник відвезе машину до ангара біля узбережжя. Це приватна територія, туди ніхто не сунеться без дозволу. Ми зачекаємо кілька днів, а потім придумаємо, як використовувати її проти Віктора, — відповів Антуан, дивлячись на задні вогні вантажівки, яка почала повільно рухатися шосе.

Трейлер плавно влився в потік нічного руху, його вогні розчинялися у темряві. Антуан провів машину поглядом, поки вона повністю не зникла за обрієм.

— Якщо Віктор уже нас шукає, то час грає проти нього, — задумливо сказав Луї.

— Час та страх. Нехай він знає, що машина в нас, але не знає, де вона, — відповів Антуан, одягаючи плащ. — А тепер настав час повертатися до Парижа. Ми маємо ще одну мету.

Вони сіли в машину і рушили назад, залишаючи порожню трасу. Попереду на них чекали плани знищення Віктора, але тепер у них була головна зброя - "Сапфір".