Читати книгу - "СапфІр, Arachne "

Її руки нервово смикали поділ пальто. Їй хотілося вірити, що Антуан був на її боці, але вона знала, що будь-який вибір може спричинити катастрофу.

"Що, якщо я помиляюся? Що, якщо він просто використовує мене, як і всі інші?"

Але разом із цими думками в її голові все голосніше звучав інший голос, тихіший, але виразніший:

"Що, якщо це шанс не тільки знайти правду, а й урятувати себе від цього світу?"

Вона знову глянула на Антуана. І вперше за довгий час їй здалося, що, можливо, вона більше не одна у цій битві.

***

Після того, як Антуан відвіз Елізу, він повернувся до Парижа. Він сидів у своєму кабінеті, освітленому тьмяним світлом настільної лампи. Його телефон був включений на гучний зв'язок, а на іншому кінці лінії лунав хриплуватий голос його давнього знайомого, Луї, злодія в законі, з яким він уже не раз перетинався у справах.

— Слухай, Антуане, ти ж розумієш, що ця машина гарячий вантаж. Віктор просто так її не залишить. Якщо ми візьмемо її, він знайде нас, — сказав Луї.

Антуан взяв ручку і почав малювати кола на карті Парижа, обводячи кілька місць, які б підійти.

- Я знаю, Луї. Саме тому я й дзвоню тобі. Ти найкраще розумієш, як діяти в таких ситуаціях. Нам потрібне місце, де машина буде в повній безпеці, і люди, які зможуть швидко перемістити її, якщо буде небезпека.

На другому кінці лінії почувся короткий смішок.

— Ти хочеш сказати, що я маю ризикувати своєю шкірою заради твоїх ігор із цим Віктором?

Антуан, не відволікаючись від карти, спокійно відповів:

- Заради пристойної оплати, Луї. Я знаю, що ти не працюєш безкоштовно.

У трубці настала коротка пауза, потім Луї заговорив знову, його голос став серйознішим:

— Є один ангар на околиці. Його господар — старий друг, він уміє тримати язик за зубами. Але попереджаю, якщо Віктор все-таки дістанеться нас, я не хочу опинитися в центрі цього шторму.

Антуан кивнув, хоч Луї не міг його бачити.

- Ангар підійде. Мені потрібна адреса та контакт твого друга. Я забезпечу безпеку.

Луї важко зітхнув:

— Ти впертий, як завжди, Антуане. Але дивись, якщо щось піде не так, я тут ні до чого.

- Домовилися, - спокійно відповів Антуан.

Після розмови він уважно вивчив картку. У нього вже був план, але одне турбувало його найбільше — Віктор, напевно, очікував такого кроку.

Антуан підвівся з-за столу і підійшов до вікна. За ним розкинувся нічний Париж, що сяє вогнями. Він знав, що Віктор був не лише хитрим, а й нещадним супротивником.

"Я не можу дозволити йому випередити мене," - подумав Антуан. Він дістав телефон і написав повідомлення Елізі:

"У мене є ідея, як сховати машину. Все йде за планом. Бережи себе."

Потім він сів за стіл, перевіряючи останні нотатки. Він мав не просто обіграти Віктора, а й переконатися, що він не підставляє тих, хто вирішив йому допомогти.

Десять днів по тому.

Ніч видалася темною, безмісячною — ідеальним часом для реалізації зухвалого плану. Антуан стояв на вулиці навпроти гаража, де минулого разу він та Еліза виявили "Сапфір". Тепер він був не один: з ним знаходилися Луї та ще троє його людей. Вони вже кілька годин готувалися до операції.

— Ти певен, що це спрацює? — тихо спитав Луї, витираючи піт з чола. Він виглядав напруженим, але, як завжди, зберігав холоднокровність.

— Якщо ми зробимо все правильно, ніхто навіть не зрозуміє, що машина зникла, — відповів Антуан, дивлячись на карту тунелів, які їхня команда вже почала рити кілька днів тому.

Під гаражем працювали дві людини, керуючи бурем та зміцнюючи стіни тунелю. Вони були досвідченими, такими, кого Луї наймав лише найскладніших завдань. На поверхні стояли Антуан та Луї, координуючи дії.

— Ми маємо рівно три години, поки охоронці змінять патруль, — сказав один із злодіїв, висовуючи голову з люка, що веде до тунелю.

Антуан кивнув головою.

- Тоді почнемо.

Луї з одним із спільників підключилися до систем спостереження гаража. Вони легко вимкнули камери, перекривши доступ до зображень. Тим часом у тунелі працювала основна команда. Вони підігнали портативний гідравлічний витяг під те місце, де стояв "Сапфір". Тунель виходив точно під ним.

— Ще метр, і ми будемо просто під машиною, — повідомив один із людей знизу.

- Дійте акуратно. Будь-який шум приверне увагу, - застеріг Антуан, прислухаючись до звуків нагорі.

Коли все було готове, зверху на даху гаража почувся легкий тріск — це був сигнал, що витяг успішно увійшов у контакт з дном машини. За допомогою лазерного різання злодії акуратно прорізали ділянку підлоги навколо "Сапфіра", залишивши її цілою, як шматок пазла.

Машина здригнулася, потім плавно провалилася в тунель. То справді був момент істини. "Сапфір" опинився на витягу, який миттєво опустив його вниз.

— Машина у тунелі, ми рухаємось! - передав один із людей Луї.

Антуан полегшено видихнув, але часу радіти не було.

- Засинайте все і забирайтеся, поки нас не виявили! - наказав він.

За допомогою заздалегідь підготовлених мішків із ґрунтом та обваливши механізми зміцнення, команда засипала тунель, залишаючи лише сліди руйнування, які виглядали як випадковий обвал.

Злодії завели "Сапфір" і обережно повели його тунелем, який закінчувався на прихованому виїзді до шосе. Антуан разом із Луї супроводжували їх.

Коли "Сапфір" досяг виїзду з тунелю, на трасі вже чекав підготовлений трейлер із герметичним контейнером. Його зовнішність була нічим не примітною — звичайна вантажівка, яка могла розчинитися в потоці автомобілів на будь-якій дорозі Франції.

- Це було страшенно ризиковано, - сказав Луї, коли машина нарешті опинилась на трасі.

Антуан, дивлячись на блискучий корпус Сапфіра, кивнув.

— Ризик виправданий. Тепер машина під нашим контролем.

Антуан із Луї спостерігали, як команда обережно закочувала машину в трейлер. Кожен крок було вивірено до секунди. Один із людей зафіксував автомобіль спеціальними ременями, щоб запобігти найменшому руху всередині контейнера.