Читати книгу - "Всесвіт Початок, Вадим Мороз"

— Де мій екіпаж?

— Я не встиг їх врятувати. Я зміг витягнути лише тебе з корабля, — відповів Костянтин. — Корабель вибухнув, як бачиш, я сам постраждав.

Гуманоїд підняв руку та торкнувся пальцями до скроні, і в ту ж мить Костянтин відчув електричний імпульс, після чого знову знепритомнів.

Сон Костянтина

Костянтин опинився в дивному місці — він їхав між високими бетонними стінами, які, здавалося, не мали ні кінця, ні початку. Всі ці стіни були сповнені безліччю поворотів, без жодних вікон чи дверей. Це місце нагадувало лабіринт, і коли Костянтин вирішив торкнутися стіни, вона почала переливатися яскравими хвилями, ніби живою.

Усвідомивши, що це сновидіння не має нічого спільного з реальністю, Костянтин почав відчувати безвихідь. Він блукав лабіринтом так довго, що втомився й приліг відпочити. Прокинувшись, він зрозумів, що все ще перебуває в лабіринті. Йому здавалося, що він вже кілька діб блудить, не знаходячи жодного натяку на вихід. У нього виник неймовірний голод, спрага та відчуття зневоднення.

Невдовзі Костянтин повністю виснажився і впав. Протягнувши руку до стіни, він почав водити пальцями по її поверхні, яка яскраво переливалася хвилями. У цей момент Костянтин почав бачити галюцинації: він помітив у стіні образи своєї померлої дружини та доньки, які гралися десь на галявині. Костянтин відчував, як свідомість починає його залишати, коли над його головою з’явився світлячок, що швидко та різко пересувався, немов запрошуючи його за собою.

Костянтин підвівся, спираючись на стіну, і почав слідувати за світлячком. Невдовзі він вийшов до дверей, які не мали навіть ручки. Світлячок пролетів повз двері та зник. Костянтин дуже обережно підійшов, спираючись рукою на двері. Він не відчував нічого, лише помічав, як рука провалюється всередину. Йому стало байдуже, і він зробив крок у ці двері.

В ту ж мить Костянтина охопив потужний білий промінь, і його закрила темрява.