Читати книгу - "За моїм щитом, Ханна Кір"

Розділ 9

Раммарк зустрів нас світлими, гучними вулицями, що не затихали навіть вночі. Тут без кінця вирував людський потік: незважаючи на те, що сонце вже давно зайшло, на центральній площі кипіло життя. Звідкілясь доносились звуки музики, на віддалі сміялись люди, навколо чулись мови і акценти з усіх сторін світу. Це торгове місто на півдні Ельдану притягувало купців та магів з усіх усюд: якщо ти не міг купити те, що потрібно, то в Раммарку воно точно знайдеться.

Раммарк стояв на перетині декількох торгівельних шляхів, тому король навіть видав окремий указ, що дозволяв тут проводити більш вільну торгівлю, ніж в решті Ельдану. Саме тому, коли сонце заходило і звичний ринок закривався, в порті купці виводили новий товар — живий.

Работоргівля в Ельдані заборонена. Майже всюди. Крім Раммарку.

Я зачаровано роздивлялась камʼяні будівлі з магічною підсвіткою, щасливі обличчя людей, що гуляли в «безпечній» і далекій від работоргівельного району частині міста. Я і раніше чула про Раммарк, але дорогою наслухалась про нього від Фолька, який колись працював на баржі і часто вони заходили в Раммаркський порт. Це було корисно: не просто освіжити знання, але і почути, наприклад, про місця, куди дівчині не варто ходити самій, навіть якщо в неї є Аркан.

По спині пробігли мурашки: в Академії нам не розповідали історії про мисливців за Арканами, але, якщо вірити Фольку, такі тут теж є. Цілком можуть підсипати щось в напій або відволікти, надіти на шию обмежувач сил і продати частинами для якихось жахливих цілей.

— Кая, не відставай, —  я здригнулась, почувши голос Гарта і дійсно помітила, що відстала на декілька кроків.

Але варто мені було наздогнати компанію, як ми всі разом зупинились перед дверима з зеленим візерунковим склом.

— Це наш притулок на ніч? — задумливо протягнув Ройс.

Я його розуміла: виглядало це місце набагато дорожче, ніж ми могли собі дозволити. Хоч ми і не бідували, але і похвалитись високими статками не могли. Так, звичайний гаманець найманця — декілька золотих на місяць. Цього вистачало, щоб гарно жити і харчуватися, але не переходити межу занадто розкішного життя.

— Так, друзі! — Гарт переможно розсміявся. —  Це наш притулок на цю та багато ночей попереду! — і пішов до дверей.

Ми з хлопцями синхронно переглянулись: Гарт ніколи не був марнотратним чи зарозумілим, тому вибір готелю всіх нас шокував. Всіх, крім Фолька — той вже з щасливою посмішкою прямував нога в ногу за капітаном.

— Що ж, —  я кивнула, —  якщо, щоб змити з себе запах коня, поту та пилюки після трьох тижнів дороги, мені потрібно розпрощатись зі своїм гаманцем — я зроблю це. Без великого ентузіазму, але що поробиш, —  закотила очі та рушила за Фольком. Лише почула, як після відвертих зітхань, за мною почовгали ще два стомлених та брудних тіла.

Двері з зеленим склом вели в яскраво освітлену залу. Мармурову підлогу встеляли килими з високим ворсом, на яких зовсім не хотілось лишати бруд з наших черевиків. Картини в золотих рамах, розмальовані стіни — що ж, не знаю, що задумав Гарт, але якщо я по-справжньому витрачу всі свої гроші на це місце — придушу його уві сні. Але замість того, щоб знітитись під поглядами аристократів та великих купців, які сиділи на диванах в привхідному ресторані, він з самовпевненою посмішкою пройшов прямо до столу реєстрації.

— Чим я можу вам допомогти? — трохи гидливо спитала молода дівчина в стриманій світлій сукні.

— Ми гості фрау Герди, дорогенька. Вона мала попередити про нас.

Тепер все стало на свої місця. Видно, фрау Герда — це якась впливова подруга Гарта, яких в нього (завдяки його чоловічій харизмі та міцному… дечому ще) було досить багато. Судячи з приставки до імені, вона походила з північних країн і мала аристократичний статус щонайменше там.

Дівчина трохи мʼякшим поглядом подивилась на Гарта і кинулась щось перевіряти у себе в книзі.

— Мілорд Гарт? Чотири кімнати для вас та ваших попутників? — вона ще раз окинула поглядом тепер вже нас всіх, окремо зупинившись на мені і презирливо поморщившись. «Мілорд» — це звісно забагато честі для Гарта, але було видно, як йому це лестить.

— Саме так, дорогенька. Одна для мене, одна для леді і ще дві для цих трьох мілордів.

За моєю спиною почулось обурене сопіння: видно хлопці не були задоволені, що комусь доведеться ділити одну кімнату на двох. Що поробиш — якщо Гарт вибив для нас такі умови, це вже набагато краще, ніж навіть окрема кімната з щурами в якійсь занедбаній таверні.

Дівчина взяла потрібні ключі та провела нас на другий поверх під знецінюючими поглядами гостей. Спочатку показала кімнату Ройса та Фолька, потім відділився від групи Лерон.

Перед тим, як я зайшла до себе, Гарт зупинив мене та шепнув на вухо:

— Будь обережна, Кая. Не виходь нікуди без мого відома. Раммарк набагато небезпечніший, ніж може здатись на перший погляд.

Я серйозно кивнула. Історії від Фолька змусили мене повірити, що тут краще не підставляти голову під обух. Перед тим як закрила двері в кімнату зсередини, спіймала на собі заздрісний погляд дівчини. Заздрісний?

Я оперлась на двері з внутрішньої частини і зʼїхала на підлогу. Спина боліла, дупа нила, ноги зводило. Три тижні в дорозі в Раммарк з гір верхи на коні — а зупинялись в пристойних трактирах ми лише двічі. Весь інший час ночівлі в лісі та де прийдеться — не найкращий варіант для дотримання особистої гігієни та пристойного зовнішнього вигляду.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍