Читати книгу - "Академія Арканум: Спокуса для ректора, Леді Анет"

Глава 20: Бо я хочу саме тебе

— Це зовсім не приємно! — я затрясла головою, відмовляючись вірити почутому.

 Мене лихоманило від жаху, а горло стискало так, що було важко дихати. Я притисла руки до палаючих щік, почуваючись нещасною маленькою дівчинкою, загубленою у великому світі, якій ніхто не прийде на допомогу. 

— Якщо це все, що ти хотіла мені сказати, то можеш іти спати, — сухо відгукнувся Раймонд Дейлар. — У мене ще незавершені справи. 

— Я хочу розірвати шлюбний контракт, — мій голос зірвався саме в той момент, коли потрібно було триматися, — і сподіваюся на ваше розуміння. 

Він знову виразно підняв брову і, помовчавши хвильку, відповів: 

— Знаєш, остання людина, що розраховувала на моє розуміння, вилетіла з потяга на повному ходу. Тож ти обрала не найкращий аргумент. Спробуй ще.

 Ректор трохи наблизився до столу, і світло лампи впало на неушкоджену частину його обличчя, залишаючи шрами в тіні. Його очі потемнішали, але обличчя залишалося спокійним — наче ми обговорювали погоду. 

— Ви жартуєте про потяг, правда? Або кажете це, щоб налякати мене? — невпевнено запитала я. 

Він знизав плечима і знову усміхнувся:

 — А ти сюди прийшла, щоб злякатися? 

— Я прийшла вимагати скасування контракту, — я трохи посмілішала. 

— Ні, — відрізав він. — Забудь про це. І якщо ти вже в усьому розібралася, можеш обрати дату весілля. Я погоджуся на будь-яку. 

— Але чому? — я майже закричала від обурення. — Навіщо я вам?

 Голос ректора став небезпечно м’яким:

 — Бачиш, люба… Я не знаю, наскільки далеко зайшли твої стосунки з Джейсоном. Підозрюю, що далі незграбних обіймів справа не пішла, судячи з твоїх реакцій. Але що ти знаєш про чоловічі бажання? 

Я здивовано глянула на нього: 

— Які ще бажання? Про що ви говорите? 

— Я так і думав, — у його голосі з’явились тривожні хриплі нотки. 

Зараз він нагадував хижака, що тихо підкрадається до здобичі. 

— Так ось, я підписав цей контракт з особистих міркувань, — продовжив він, дивлячись на мене так пильно, що стало ніяково. — І не маю наміру від нього відмовлятися. 

Що він має на увазі? До чого всі ці розмови про «бажання»? Невже можна так легко гратись людськими долями?

 Я заперечно похитала головою: 

— Я ж не річ, яку можна купити. Ми ж щойно познайомились — ви мене зовсім не знаєте! 

— Я знаю про тебе більше, ніж ти думаєш. І якщо ще не зрозуміла змісту моїх слів, я із задоволенням покажу на прикладі.

 З цими словами він повільно підвівся з крісла і рушив до мене. 

Усвідомивши, що Раймонд став для мене небезпечним, я зірвалася на ноги й у стрибку опинилася біля дверей, міцно вчепившись у ручку. За мить він різко розвернув мене, його рука ковзнула на мою талію і міцно притисла до його тіла. Я скрикнула від несподіванки й з усіх сил вперлася йому в груди, намагаючись вирватися. Я борсалась у паніці, наче риба, яку витягнули з води, боячись, що він зробить щось недопустиме. Поки я марно пручалась, він майже пожирав мене очима, тримаючи так міцно, що між нами не пройшла б і найтонша тканина.

— Відпустіть мене, ви — чудовисько! — я виривалась з усіх сил. — Що за манери — накидатися на людей? Теж хочете викинути мене з вікна, як того нещасного з потяга? 

Раптом ректор розсміявся теплим сміхом, ніби я щойно розповіла йому щось зворушливе. 

— Заспокойся, — м’яко прошепотів він. — Я не зроблю тобі нічого поганого, Ізабелло.

 — Тоді відпустіть мене, будь ласка, — тихо попросила я, переставши боротися. — Ви мене дуже лякаєте. 

Я вже не могла стримуватись — з очей бризнули сльози. Я заплакала гірко, наче була за крок до страти. Його міцна хватка на моїй талії трохи ослабла. Вільною рукою він притягнув мою голову до себе на груди й, м’яко погладжуючи по маківці, тихо мовив:

 — Ну ж бо, не плач. Я не скривджу тебе. Не бійся. Я не такий уже й страшний, якщо гарно придивитися. 

Його обійми були теплими й заспокійливими, і я щиро виплакалась у його сорочку. Коли сльози висохли, я не поспішала розривати цей несподіваний затишок, тільки час від часу тихо шморгала носом.

 — Чому саме я? — ледь чутно прошепотіла я.

 — Бо я хочу саме тебе.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍