Читати книгу - "Король у Жовтому"

— А де ж тоді взяла?

І вона розповіла мені, як одного дня поверталась з акваріума, що у Баттері[55], і знайшла її, як дала в газету оголошення про знахідку і слідкувала за повідомленнями, як врешті-решт втратила надію на те, що її власник відгукнеться.

— То було минулої зими, — сказала вона. — Того самого дня, коли мені вперше наснився жахливий сон про катафалк.

Я одразу ж згадав про свій сон минулої ночі, але промовчав. Вуглина знову ковзала полотном, а Тессі нерухомо застигла на подіумі.

III

Наступний день видався важким для мене. Коли я переносив обрамлене полотно з одного мольберта на інший, моя нога послизнулася на натертій до блиску підлозі, і я впав, травмувавши обидва зап’ястя. Біль був настільки сильним, що годі було й думати тримати в руках пензлі. Тому я був приречений тинятися студією, розглядаючи свої незавершені малюнки та скетчі, допоки гіркий відчай не охопив мене. Закуривши, я сів, знервовано перебираючи пальцями по столу. Дощ періщив у віконне скло і вибивав барабанний дріб на даху церкви, доводячи мене просто до нестями своїм нескінченним стукотом. Тессі вишивала біля вікна, час від часу підводячи голову, аби кинути на мене погляд, сповнений щирого співчуття. Відчувши сором за своє роздратування та бездіяльність, я почав шукати для себе заняття. Я вже давно перечитав усі книжки і часописи у своїй бібліотеці, але, знемагаючи від нудьги, підійшов до книжкової шафи та прочинив ліктем її дверцята. Я знав там кожний том за його палітуркою і неуважно пробігав по корінцях очима, насвистуючи якусь мелодійку. І коли вже повернувся, щоб піти до їдальні, мій погляд упав на книжку в оправі із зміїної шкіри, що стояла в кутку горішньої полиці крайньої книжкової шафи. Я не пам’ятав цієї книжки і ніяк не міг розгледіти блідих літер на її корінці, тож довелося повернутись до курильні та покликати Тессі. Вона принесла із студії драбинку і полізла вгору.

— Що це за книжка? — спитав я.

— «Король у Жовтому».

Я був приголомшений. Хто її туди поставив? Яким чином вона взагалі опинилась у моєму помешканні? Давним-давно я вирішив, що ніколи не розгорну цієї книжки, і ніщо у світі не могло змусити мене придбати її. Страх переборював цікавість, що могла спонукати мене погортати її нечестиві сторінки, і я ніколи навіть не дивився в її бік у книжкових крамницях. Якби в мене і виникло бажання прочитати її, жахлива трагедія молодого Кастейна, якого я знав, утримувала мене від такого кроку. Я ніколи не дослухався до розмов про цю книжку, хоча, звісно, ніхто й ніколи не посмів би обговорювати другу її частину вголос, тому я не знав геть нічого про те, що можуть приховувати ті сторінки. Я дивився на отруйну поцятковану палітурку так, як дивився б на змію.

— Не чіпай її, Тессі, — промовив я. — Спускайся вниз.

Певна річ, мого застереження було достатньо, аби розбурхати її цікавість. І не встиг я зробити бодай щось, як вона схопила книжку й зі сміхом зникла з нею в студії. Я благав її, але вона вислизнула з моїх безпорадних рук, наостанок лукаво усміхнувшись, і я кинувся за нею навздогін.

— Тессі! — крикнув я з коридору. — Послухай мене, я серйозно. Не бери до рук ту книгу. Я не хочу, щоб ти її розгортала!

Студія була порожня. Я зазирнув в обидві вітальні, спальні, пральню, кухню і зрештою повернувся до бібліотеки, розпочавши систематичний пошук. Але вона так добре заховалась, що лише за півгодини я знайшов її, бліду та безмовну, біля ґратчастого вікна у коморі нагорі. З першого погляду я зрозумів: її покарано за власну дурість. «Король у Жовтому» лежав біля її ніг, розгорнутий на сторінках другої частини. Подивившись на Тессі, я одразу збагнув, що вже надто пізно. Вона прочитала «Короля у Жовтому». Я взяв її за руку і повів до студії. Дівчина виглядала напівпритомною. Коли я сказав їй лягти на диван, вона мовчки послухалася. Через якийсь час вона заплющила очі, її дихання стало рівним і глибоким, але я не міг достоту сказати, заснула вона чи ні. Я ще довго сидів біля неї, але вона ні поворухнулась, ані заговорила, тож врешті-решт я підвівся та, зайшовши до тієї комори, підняв з підлоги менш пошкодженою рукою осоружну книжку. Том здавався важким, немов відлитим зі свинцю, але я спромігся принести його в студію. Сівши на килимок біля дивана, я розгорнув книжку і прочитав її від початку до кінця.

Коли, ослаблий через надлишок емоцій, що вирували в мені, я відкинув книжку, стомлено прихилившись до дивана, Тессі розплющила очі та подивилась на мене…

Протягом певного часу ми вели безглузду монотонну балачку, коли я усвідомив, що ми обговорювали «Короля у Жовтому». О, гріх написання таких слів — кришталево чистих, прозорих і мелодійних, наче нуртуюче джерело, слів, що іскрились і горіли, мов отруєні діаманти Медичі! Хай проклята буде та душа, що змогла зачарувати і паралізувати людей цими словами — словами, які однаково зрозумілі дурням і мудрецям, словами, що дорожчі за коштовності, заворожливіші за музику, жахливіші за смерть!

Ми продовжували говорити, не звертаючи уваги на тіні, що згущувалися навколо нас. Вона благала мене викинути застібку з чорного оніксу, помічену тим, що, як ми тепер знали, було Жовтим Знаком. Мені вже ніколи не дізнатися, чому я відмовився це зробити, проте навіть зараз, коли я лежу у моїй спальні й пишу цю сповідь, я був би радий знати, щó завадило мені зірвати Жовтий Знак зі своїх грудей і кинути його у полум’я каміна. Я певний, що саме так і хотів вчинити. Марно благала мене Тессі про те ж саме. Запала ніч. Години повзли одна за одною, але ми все ще шепотіли одне одному про Короля та про Бліду Маску, коли у місті, яке огорнула імла, пролунали північні дзвони. Ми говорили про Гастура і про Касільду, а тим часом туман надворі накочувався на наші вікна, як хмарні хвилі накочуються й розбиваються об береги Галі.

Тепер у будинку панувала тиша. Жодний звук не долинав з туманних вулиць. Тессі лежала на подушках, її обличчя здавалося сірою плямою серед пітьми, її руки лежали в моїх. Я знав те, що знала вона, вона читала мої думки так само, як я читав її. Ми дізналися таємницю Гаяд, Примара Істини манячила перед нами. І поки ми швидко й мовчки відповідали одне одному думкою на думку, поки