Читати книгу - "2. Прокляття Старого Млина, Yana Letta"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Після того, як Іван побачив силует у вікні млина, усе село знову заговорило про привидів і прокляття.
Але одна людина була дуже незадоволена цими балачками.
Капітан Григорій Буряк.
Наступного ранку він офіційно заявив, що "досить із нього цих сільських страшилок!" і що він "особисто візьметься за цю справу!"
— Я сам піду до млина і з’ясую, що там коїться! — урочисто оголосив він на центральній вулиці, так, щоб усі почули.
— Коли?! — запитав дід Петро, приховуючи усмішку.
— Прямо зараз!
— Зараз? — перепитала баба Варвара.
— Ага!
— Удень?
— А коли ще?!
Баба Марія перехрестилася.
— Ну, що ж, буде цікаво.
Селяни почали шепотітися.
Бо якщо Буряк знову зганьбиться, як минулого разу, то це буде видовище не гірше за концерт на День села.
І, здається, Буряк цього не розумів.
Бо він гордо підняв голову, поправив ремінь і вирушив до млина.
Посеред білого дня.
Коли всі знають, що нічого страшного там не трапляється.
Коли капітан Буряк підійшов до млина, за ним уже йшла невелика група цікавих селян.
Серед них, звісно, були і слідопити.
— Слухайте, а може, він і справді щось знайде? — пошепки запитав Тимко.
— Ну, він же не сліпий. Побачить пилюку, старі дошки і павуків, — буркнув Іван.
— А що, якщо щось там лишилося з ночі? — додала Соломія.
— Воно або дуже добре ховається, або дуже розумне, бо прекрасно знає, що вдень тут з’являється цей Буряк, — сказав Максим.
— Ну, якщо воно розумне, то воно точно зараз ховається і сміється, — Іван зітхнув.
А тим часом Буряк підійшов до дверей млина, встав у "геройську" позу і грюкнув у них кулаком.
Гуп! Гуп! Гуп!
— ВСІ ВИХОДЬТЕ!
Тиша.
— Я КАЖУ, ВИХОДЬТЕ, ЯКЩО Є ХТОСЬ!
Тиша.
Навіть селяни почали нервово переминатися з ноги на ногу.
Бо виглядало це не дуже переконливо.
— Ой, ну точно зараз привид вибіжить і скаже: "Ой, вибачте, я ховався, а тепер ви мене знайшли!" — прошепотів Іван.
— Тихо, дай подивимося, що буде далі, — Максим ледь стримував усмішку.
Капітан Буряк глибоко вдихнув і зробив вигляд, що зараз проведе професійний обшук.
Він відкрив двері млина і зазирнув усередину.
Постояв там кілька секунд.
Підняв ліхтарик, посвітив у темряву.
Постояв ще трохи.
І раптом…
Увійшов усередину!
Селяни затамували подих.
Слідопити прихилилися до паркану, спостерігаючи.
За кілька секунд звідти почулися кроки.
Ще через хвилину звук важкого зітхання.
А потім Буряк вийшов.
І що він сказав?
"Там нічого нема."
Глибоке розчарування прокотилося серед селян.
— Ну звісно. — Дід Петро хитнув головою.
— Так я ж казав! — голосно заявив Буряк. — Ніяких привидів! Ніяких чудовиськ! НІЧОГО НЕМА!
— А сліди? — запитала баба Марія.
— То собака копав!
— Такі величезні сліди?!
— Ну, може, великий собака.
— А те, що Іван бачив тінь у вікні?
— То відблиск!
— А той звук, який ви самі чули вночі біля свого двору?
— Я ще розбираюся, що це було!
— А зірваний замок?!
— Старий був, от і впав!
Баба Варвара ледь не луснула від сміху.
— Ой, ну тепер я спокійна. Усі питання закриті, можна йти додому!
Селяни зітхнули і почали розходитися.
Тільки слідопити ще залишалися.
Бо вони знали, що Буряк шукав не там і не тоді.
І вони знали, що правда ще попереду.
Коли капітан Буряк пішов, Іван хитав головою.
— Ну ось. Тепер він знову буде ходити і казати, що тут "нічого нема".
— А ми знаємо, що є, — сказала Соломія.
Максим глянув на млин.
— І якщо він нічого не знайшов, значить, воно просто чекало…
Тимко ледь чутно проковтнув слину.
— Чекало чого?
Максим підняв голову.
Подивився на сонце, яке стояло високо в небі.
А потім знову на млин.
— Ночі.
Настала тиша.
Бо вони знали.
Наступна ніч буде вирішальною.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «2. Прокляття Старого Млина, Yana Letta», після закриття браузера.
