Читати книгу - "Карма небесна , Кирило Легович"

-Не будемо тягнути час: прошу на екскурсію по старому-доброму рідному містечку!- рушаючи по алеї, промовив Олег. 

-Розкажи, як ти став підприємцем? 

-Ой, це був складний шлях… Спочатку, після закінчення університету, працював у місті на багатьох роботах. Тоді мій батько, сказав, що в нас на пошті можна заробляти більше, ніж у місті на двох моїх роботах. Я ж перебрався додому,  пішов на роботу, десь п’ять років пропрацював, а згодом такий думаю, можна зайнятися Інтернет бізнесом. Спочатку нічого не виходило. Продавав автозапчастини. Потім бізнес пішов, але мене обманув якийсь покупець, який купив більшу частину мого товару, і не відправив ні копійки! Але я не здався. Згодом, пішов розпродав у місті залишки колишнього бізнесу, і почав займатися валютою. Звичайно, такий собі дохід був, ще й трохи в мінус пішов. Так і ще декілька разів туди-сюди ходив, допоки не почав займатися продажем мобільних телефонів. Бізнес процвітав. Гроші були, все було, допоки одного дня до мого магазину не залізли бандити й вкрали майна на чималу суму. Їх так і не спіймали. Ще й через день після того, як до магазину залізли, намагалися пограбувати та мій будинок. Вкрали десь п’ять штук доларів. Але тоді  я зрозумів, що якщо це  така прибуткова справа, то чому б не продовжувати вкладати в свій мобільний магазин. Тоді я взяв кредит. Ох я ледь  не пішов на дно після цього. Але зумів і створив власний бізнес. Тому зараз я маю стабільний заробіток, і можу дозволити собі все! 

-Історія справжнього бізнесмена! 

-Ой і не кажи!  А ти он, який багач, що і чверть мільйона роздаєш усім! 

-Скажи мені, на що ти їх витратиш? 

-Мабуть, на інвестицію в бізнес. Поки не думав, але їм я точно знайду роботу. Тільки ж скажи, що потрібно зробити, аби отримати їх? 

-Це я тобі розповім трохи згодом. 

-Таємниця? 

-Скоріше інтрига, аби було цікавіше. 

-Дійсно, ти мене  ще більше заінтригував. Сподіваюся, це буде завдання посильним для мене. 

-Сподівайся! А цей, батько казав, що тут ледь не кожен зробив у місті власну сауну. Ти теж в цьому числі? 

-Тоді, десь сім років тому, це було настільки трендом серед бізнесменів містечка, що я ну не як не зміг відмовитися від цього. 

-Покажеш? 

-Прямо зараз? 

-Ну якщо можеш. 

-Ні, хочеш, зараз підемо до моєї сауни. Я там ледь не кожен тиждень сиджу. 

-Тоді підемо до тебе. 

-Питань нема! 

Вони хутко пішли до дому Олега. Він жив у приватному секторі. Його двоповерховий будинок виділявся поміж усіх своєю охайністю і  красою. 

-Непоганий в тебе будинок, - заходячи до хати промовив Артем. 

-Я впевнений, що твій набагато краще. Ходім за мною! Сауна в низу. 

Вони спустилися у підвал, де знаходилася велика кімната з басейном та сауною. Артема вразив краєвид на  річечку з рівною галявиною, яка була відгороджена  від середини великою віконною панорамою. Басейн знаходився  на дворі. Невеличка тераса і два лежаки створювали атмосферу якогось курорту, а не приватного будинку. 

-Я вражений! 

-Артеме, тільки не кажи, що в тебе її немає. 

-Ні! Я сауну собі не будував. 

-Дарма! Багато чого втрачаєш. Так, це ж тобі ще треба дати полотенце, а воно в шафі… 

-Ми й паритися будемо? 

-Так! А ти що думав. Ти роздягайся. Алкоголь в тій шухляді. Я  зараз увімкну котел, аби нагрілася баня. 

Артем роздягнувся до трусів. Він не міг повірити, що все це трапляється за ініціативою Олега. 

Вони сиділи вже дві години. Пили пиво, заїдати фруктами, і звичайно ж добре парилися в бані. Артем відчував справжній відпочинок. Він розслабився, забувши про свої плани, чоловік насолоджувався цією миттю. Та все ж таки, Артем хотів помсти, і поки  все не прийде по плану, той не зможе відпочити. 

-Йдемо? 

-Ой, та ні. Я через мить до тебе заскочу. Щось так в туалет закрутило.  Скажи, до речі де він. 

-Он тут,- показуючи на двері, промовив Олег, встаючи з дивану. 

Артем пішов до вбиральні. Почувши, що Олег зайшов у баню він непомітно підійшов до дверей. Спочатку, він збільшив температуру на десять градусів. Олег лежав на верхній полиці, не відчуваючи жодного шуму  біля дверей. Сам Артем міцно прижився до них і чім дуж тримав їх. Коли Олегу стало нестерпно сидіти, то він побачив цю картину, як Артем тримає двері. Спочатку, чоловік навіть не зрозумів цього, але коли його організм почав виснажуватися, Олег відразу звернувся до Артема: 

-Ти що робиш?- запитав той важким голосом. Артем вдав вигляд, що нічого не чує, тому й далі продовжував тримати двері. - Артеме! - Олег почав волати, але це ніяк не змінило ситуації. Тоді чоловік ледь стоявши на ногах підійшов до дверей, і почав їх штовхати. Але сили покидали його з кожним ударом, тому Олег в благанні просив Артема випустити його. - Скажи, навіщо це ти робиш? - запитав чоловік, сидячи на підлозі де було не так парко.