Читати книгу - "Заклиначка стихій, Поліна Ташань"

— Бо сила елементалів нестійка? — припустив студент.

— Через кровозмішення з людьми, — доповнив Генрі.

— В точку. Те ж саме стосується змішаних магів, і про них нам нагадає… — Він вказав рукою на Маргарет. — Панна Клінтон.

— Контролювали одну стихію й енергію думок. Нині перейшли в дві форми: заклиначів розуму та тварин.

— Добре. Далі на черзі діти холоду, прошу. — Він вказав рукою на Генрі.

Дарма він це зробив.

Хлопець глибоко вдихнув й охоче повів:

— Діти холоду відрізнялися від інших титанів, бо зовнішньо вони взагалі не нагадували людей. Це були низенькі створіння, зростом до одного метра, з білосніжним хутром, ріжками на голові і кристалічно-синіми шипами на спині, через які вони передавали магію людям. Через свою нелюбов до тепла, діти холоду швидко мігрували на північні Білі гори. Люди, яким вони дарували силу, перетворювалися на людей-єті, що донині зберегли свій початковий вигляд і мають здатність змінювати форму. Ці маги зараз повністю заселяють королівство Кріоландію. Що ж сталося з самими дітьми холоду — невідомо, але останні шість століть їх ніхто не бачив. Легенди кажуть, що вони пішли в печери, де розсипалися з кожним кроком, а на тих місцях, куди впали шипи, з’явилися поклади чарівних каменів.

Завершивши, він переможно клацнув пальцями. В Аліси з’явилося бажання всміхнутися, проте страх, що її так помітять і викличуть був вагоміший.

— Змістовно. — Викладач схвально кивнув. — Про феніксів нехай розкаже дівчинка поруч.

Люсі неохоче зітхнула.

— Якщо коротко, це птахи з могутньою силою вогню, вимушені жити в людському тілі. Коли вони помирають, згорають, як птахи, і перероджуються іншою людиною, але без втрати спогадів. Крім цього, фенікси можуть керувати швидкістю свого старіння. За цією логікою, зараз, якщо в цьому світі й лишилися перші титани, то це фенікси. Однак історичні джерела стверджують, що всі вони відлетіли з континенту після війни з варварами, бо просто зневірилися в людях.

— Гарна відповідь. Ще є версія, що вони всі просто згоріли й не переродилися. Такий собі термін дії в магії, — доповнив Прескот, гигикнувши. — Хтось хоче розповісти про заклиначів тіней?

Генрі підняв руку. Викладач помітив його, але проігнорував та викликав Макса, одногрупника Аліси.

— Заклиначі тіней — це такий собі перший рівень прокляття. Водночас ці люди можуть мати й інші здібності. Основні можливості: відчуття енергії в просторі та створення потужних енергетичних джерел довкола себе. За допомогою цього вони ховаються від таких самих проклятих, як вони, або, навпаки, шукають їх. Якщо один заклинач тіней уб’є іншого, він зможе перейти на другий рівень — хранителя темряви. Іншого способу стати ним не існує.

Нічого не говорячи, Містер Прескот вказав рукою на іншого студента, щоб він продовжував.

— Я не знаю, — відповів гвардієць.

— Ну, тобі й не треба, — зронив викладач й обрав іншу жертву.

— Хранитель темряви — це найсильніший чарівник з усіх. Про його сили відомо небагато, оскільки за весь час жив тільки один володар цієї магії. Його звали Грегор Темний, і саме він колись відкрив у наш світ прохід для Звірів.

— А чому його прозвали Темним? — додав викладач.

Обізвався той самий хлопець з гвардії.

— Через другу, нелюдську й нематеріальну форму, наче привид без чітких обрисів і чорний, як непроглядна темрява. Такий стан хранителя тіней називають фантомом, і в ньому він нездоланний.

— Ну от, а казав, що не знаєш. — Містер Прескот усміхнувся. — Добре, тепер стисло про географію. Скільки ж у нас герцогств?

— П’ять, — водночас промовили кілька людей.

— А от і ні! Почнімо перелік. Герцогство Осборн — батьківщина заклиначів землі, Вайндвіль — повітря. Клінтон, де розміщується столиця Елендору Белатор, — землі заклиначів розуму. Сикора — води, Ґрінвуд — рослин. Та не варто забувати про Бранадар і Кливз — батьківщини вогневиків і тваринників відповідно. Сімнадцять років тому під час перевороту, минулий король Артур ІІІ, тікаючи, створив жахливу, непрохідну стіну полум’я на півдні. Так, він відокремив герцогство Бранадар від інших земель, частково зруйнувавши Кливз. Вони увійшли до новоутвореного королівства Файрагон, проте Вільгельм І цього так і не визнав. За тваринників, словом, не переживайте. Більшість з них пішли за Артуром та оселились на Велесевих островах, а залишки території Кливза поділили між собою Сикора та Ґрінвуд. Загалом подія відокремлення південних земель від Елендору ввійшла в історію під назвою Великий поділ.

— А чому не Великий провал? — кинув хтось зі студентів.

Викладач посміхнувся, не оцінивши жарт.

— З Елендором, Файрагоном і їхніми ворожими відносинами розібралися. Тепер кілька слів щодо Палустрії: північ, болото, відсутність людей, зруйнований замок хранителя темряви та портал до Цератодерів, вони ж Звірі. Ці чудовиська полюбляють нападати на сусідню Кріоландію через свою пристрасть до магії, а особливо чарівних камінців у печерах Білих гір. Для захисту від їхніх атак правителям людей-єті навіть довелося збудувати Сторожову стіну. Пригадали?

— Так, — хором відповіли студенти.