Читати книгу - "Заклиначка стихій, Поліна Ташань"

Аліса дістала руки з-під столу.

— На цьому загальне ознайомлення закінчується. Поки є час, задавайте запитання, які вас цікавлять.

— За правління Артура ІІІ жилося краще, ніж зараз? — запитав хтось.

— Гм, зовсім не провокативне запитання, — задумався викладач, поклавши руку на підборіддя. — Можу хіба що відповісти, що Артур не страчував людей на площах за найменші підозри в зраді. Тим паче герцогську родину, як це зробив Вільгельм з Рендалами.

— Можна без згадки герцогів земель розуму? Дякую, — втрутилася невдоволена Маргарет Клінтон.

Цікаво, як їй розуміти, що вона виросла в маєтку страчених людей.

— Не хочеш визнавати, що твій батько приклав руку до вбивства цілої родини? — кинув Генрі без крихти страху.

Вона стиснула зуби й насупилася, погрозливо дивлячись на хлопця.

— Ще раз скажеш щось подібне, будеш наступним.

— Не буду, — заперечив хлопець, — бо Рендалів повісили дванадцять років тому, а за цей час твій батько встиг ще чимало життів скалічити.

Маргарет почала підводитися, збираючись заткнути рот землерийці, але в конфлікт втрутився викладач:

— Досить. Наступне запитання.

Генрі підняв руку.

— Мене цікавить ваша думка щодо теорій, за якими Анабель, принцеса Файрагону, залишилася жива і весь цей час мешкає в Елендорі, переховуючись від нинішнього короля.

На обличчі викладача з’явилася легка усмішка. Він хитнув головою і промовив:

— Ну, у теоріях змови я не експерт, але навряд чи принцеса могла б так довго залишатися непоміченою. Не забувайте, що це всього лише дитина, пошуками якої роками займалися найкращі спеціалісти. Якби були знаки, що вона ще жива, її б давно знайшли.

— А ось тут ви, як на мене, помиляєтесь, — заперечив Генрі, піднявши вказівний палець. — По-перше, тіла вбитої принцеси у палаці не виявили, що вже підштовхує нас до думки, що вона зовсім і не мертва. По-друге, як повідомляла газета «За завісою» і як стверджувало чимало впливових людей, напад на палац відбувся з метою викрасти принца й розхитати владу короля Артура. Проте якщо принца там не було, то чому вони не могли забрати принцесу, замість нього? Невже ви ніколи не думали, що Анабель Бранадар досі жива? Можливо, її тримають у заручниках чи її виховала родина одного з викрадачів і зараз принцеса, так би мовити, торгує морквою на базарі, навіть не здогадуючись, хто вона така. Існує ще купа варіантів, окрім смерті. Чому ніхто ніколи не припускав такого?

Викладач зітхнув, опустивши погляд додолу.

— Цікаві думки, але вони не підкріплені фактами, тож тут важко щось стверджувати. Однак, якщо вам так цікаво, можете пошукати про це додаткову інформацію та колись виступити з доповіддю. А зараз, думаю, вам вже пора йти на перерву. До наступного заняття.

— Ясно. І на тому дякую, — розчаровано видихнув Генрі.

За мить вони вже йшли коридором у напрямку їдальні. Коли повз них, регочучи, пройшла купка ключників, Марія нарешті зронила:

— Генрі, Люсі, а ходімо з нами на вечерю. Разом буде веселіше.

— Я за, — швидко погодилася вона.

— Я б не відмовився від додаткових слухачів, тож чому б ні, — весело висловився Генрі, і вони вп’ятьох направилися до їдальні.