Читати книгу - "Афера на двох, Ірен Кларк"

20

Олівер

 

Вона цілувала мене так, ніби гралася з вогнем. Ніби знала, що може мене спалити, і їй це подобалося.

 

А я? Я ж був ідіотом, якщо думав, що зможу зупинитися.

 

Але я змусив себе зробити це.

 

З останніх сил відірвався від її губ, вдихнув глибше, намагаючись привести себе до тями.

 

Ліна здивовано подивилася на мене, її очі блищали в темряві.

 

— Щось не так? — вона нахилила голову, удаючи здивування, але я бачив у її погляді щось інше.

 

Гру.

 

— Ти прекрасно знаєш, що так.

 

Вона облизала губи.

 

Чорт, вона мене знищить.

 

— То в чому проблема?

 

Я розсміявся, але в тому сміху не було жодної легкості.

 

— Ліна, я не збираюся зараз з тобою спати.

 

— Хм. — Вона схрестила руки на грудях, і це була велика помилка, бо її футболка й без того майже не приховувала мокрого тіла. — І чому ж?

 

Я провів рукою по волоссю, здавлюючи втомлені скроні.

 

— Бо ти зараз в біса вразлива. Бо тобі потрібно відчувати безпеку, а не думати, що я просто хочу тебе в ліжко.

 

— О, то ти такий благородний?

 

— Зазвичай ні, але, схоже, ти мене змушуєш.

 

Вона підняла брову.

 

— Тобто?

 

Я підійшов ближче, змусивши її закинути голову, щоб дивитися мені в очі.

 

— Тобто я не хочу, щоб ти думала, ніби секс – це розрахунок за допомогу.

 

Вона на мить замовкла. А потім її губи склалися у напівусмішку.

 

— Але ж я тобі нічого не пропонувала.

 

Я скрипнув зубами.

 

— Ліна.

 

— Що? Я просто уточнюю.

 

— Та ти знущаєшся?

 

— А тобі хіба не подобається?

 

Я заплющив очі й глибоко вдихнув.

 

Вона мене реально випробовувала.

 

Її насмішкуватий тон, її зухвала усмішка, її тіло, яке так небезпечно близько…

 

Я стримувався.

 

До певного моменту.

 

Ліна зробила ще один невинний крок, і я зірвався.

 

Притиснув її до себе, заволодів її губами з усією пристрастю, яку так довго стримував. Вона застогнала в мої губи, її руки впилися в мої плечі, ніби вона сама чекала, коли я врешті це зроблю.

 

Поцілунок був гарячим, відчайдушним, таким, що позбавляв контролю.

 

Я втопив пальці в її волоссі, змушуючи її закинути голову назад, щоб ще більше поглибити поцілунок.

 

Ця дівчина доводила мене до шаленства.

 

Але якщо вже горіти, то разом.

 

Я дивився на неї, і в голові звучала лише одна думка—я більше не хочу зупинятися. Вона доводила мене до божевілля своєю зухвалістю, своїми дражливими усмішками й тим, як випробовувала моє терпіння. Але зараз у її очах не було гри—тільки бажання, яке віддзеркалювало моє власне.

 

Я зробив крок уперед, і вона не відступила. Її губи тремтіли, ніби вона хотіла щось сказати, але передумала. Мої пальці торкнулися її щоки, ковзнули вниз по лінії підборіддя. Вона глибоко вдихнула, ніби тільки зараз зрозуміла, що не втече.

 

— Якщо ти зараз скажеш “ні”—я зупинюся, — прошепотів я, хоч усе в мені кричало, що я не хочу цього чути.

 

Ліна мовчки поклала руки мені на груди і замість відповіді вона просто потягнула мене на себе. Наші губи зіткнулися—нестримно, палко, наче ми нарешті дозволили собі зробити те, що давно хотіли.

 

Я підхопив її, змушуючи обхопити мене ногами. Відчуття її тіла так близько спалювало мене зсередини. Ліна зарилася пальцями в моє волосся, її дихання стало важким, уривчастим. Я виніс її з води і поклав на м’яку траву, відчуваючи, як вона тремтить під моїми дотиками.

 

Мої губи ковзнули по її шиї, залишаючи гарячі сліди. Її шкіра була м’якою, теплою, а кожен її подих лише сильніше розпалював вогонь усередині мене.

 

— Ти доводиш мене до божевілля, — прошепотів я біля її вуха, відчуваючи, як її тіло вигинається назустріч мені.

 

— Тоді не зупиняйся, — відповіла вона, її голос був хрипким, наповненим нетерплячкою.

 

Я більше не мав сумнівів. Ця ніч належала тільки нам.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍