Читати книгу - "Небезпека у лісі! {оушен}, Страгозорый"

    «Добрий день, я хочу вбити чистокровного дракона, або ж хоча б спробувати запечатати його, тому будь ласка, підкажіть мені потрібні печаті»? Якась хрінь. Він точно покрутить пальцем біля скроні, та може навіть когось на допомогу покличе, бо все це дуже підозріло. Бо, кому в голову прийде спробувати вбити чистокровного дракона?

      «Мені потрібно запечатати одну сильну істоту, тому підкажіть хоч якусь печать»? А якщо буде запитувати або казати щось по типу «наскільки сильна істота?» і «що за істота взагалі? Бо я тоді зможу більш точно підказати тобі потрібні печаті». Мені не можна допустити того, щоб хтось дізнався про Зена раніше потрібного і те, що я проти нього щось маю. Хто його знає, чим це може взагалі озирнутися для мене.

      Нарешті наважуюсь зробити перший крок - постукати у двері. Господар хати відкрив мені доволі швидко, наче вже знав, що я прийду.

    Схоже, це був гібрид якоїсь риби та дракона. Він мав більш тонку луску, яка більше підходила для того, щоб плавати. Мав довгі зябра на шиї. Та й колір підходящий був - тьмяно-сірий. Гібрид був не дуже великим. Менше за мене майже на метр. Щось, природа не дуже була до нього прихильна у зрості...

— Вибачте... Мені треба поговорити з вами про одну важливу справу, яка може потім дійти до Спокійних Рівнин і зашкодити гібридам тут.

..                  

..                

..           

..              

..            

     Я вирішив розповісти йому всю правду. Навіть не дивлячись на те, що в голові з'являлось багато різних думок про те, що б я міг відповісти в тій чи іншій ситуації, щоб ніхто нічого не запідозрив та мені могли просто не повірити й вигнати геть, це було набагато краще. Якщо мені повірять і навіть погодяться допомогти чим зможуть - це вже великий плюс. Але якщо не повірять - добре. Спробую вирішити усе сам.

     На диво, чоловік слухав мене доволі уважно, не перебиваючи й даючи змогу договорити. А потім навіть повірив мені, що мене дуже здивувало, бо я сподівався, що гібрид не буде дуже довірливим до того, кого бачить вперше. Принаймні, мені дуже хотілося, щоб чоловік у це все повірив. Бо скажу чесно, я зараз не знав, що мені варто було робити, щоб нарешті зупинити Зена.

     Коли я закінчив, чоловік повільно став і підійшов до стіни, проводячи рукою по якихось сувіях і уважно придивляючись до написів. Схоже, у нього були проблеми з зором, бо він майже уткнувся носом у сувії, лиш би побачити те, що написано на них. Воно й не дивно. Він вже потихеньку наближається до поважного віку.

— Ось воно! - Сказав він і нарешті простягнув мені якийсь сувій. - Воно зможе лиш затримати на деякийсь час, але зробить Зена дуже слабким навіть якщо усі його сили відновляться повністю.

     І тоді я зможу вбити його своїм мечем... У мене трохи засвітились очі.

— Дякую вам. - Відповідаю, легенько стискаючи сувій, щоб не зім'яти. - Вам потім повернути його?

— Поверни, якщо, звісно, він залишиться. - Чоловік тихо хмикає з легким сміхом у голосі.

..

..

..

..

..

     Повернувшись до свого світу, я заліз до невеличкої печери, яку вирішив зробити своїм домом і вже навіть встиг трохи облаштувати. Сховавши сувій, я вийшов на вулицю, бо щось точно було не так.

     На «головній» галявині табору Лісного Народу було багато попілу, наче хтось спробував вбити увесь Народ завдяки полум'ю, але щось пішло не так. Декілька людей були ранені, довкола них крутилися шамани. Озір теж розтягнувся на галявині, але поза межами табору, щоб давати людям більше простору. Схоже, батьку зі світу гібридів дісталося більше за інших, бо рани були і на плечах, і на шиї, і на животі.

    Батько сидів на поваленому стовбурі дерева, яке точно звалили завдяки якійсь магії або власній енергії. Він дивився в одну точку, думаючи про щось. Погляд у нього був пустим. Так, мені вже це не подобається...

— Що сталося? - Запитую, підбігаючи до Тимура й роздивляючись усе довкола, намагаючись зрозуміти, що взагалі відбулося.

     Усередині почало з'являтися хвилювання. Що, якщо когось точно вбили? Що, якщо до мого світу проникли ще якісь виродки і спробували зробити щось з моєю сім'єю або Народом? Може, це був взагалі Зен, який дивним чином дізнався про те, що тепер у мене є власний світ?

     Батько важко зітхнув, нарешті подивившись на мене.

— Він вирвався. І зараз Мірарда у нього. Ми зробили все, що могли.