Читати книгу - "Слідчій, що з порядних , Oleg Poroshok"

Розділ 27: Пастка

Після зустрічі з Максом Денис відчував, що нитки інтриги стають дедалі щільнішими. Невідоме повідомлення, зібрані файли і численні підказки свідчили про те, що за кожним ходом стоїть багато більше, ніж звичайна корупційна схема. Власне тому, вони вирішили діяти негайно — перевірити один із закритих об’єктів, про який свідчення ідентифікували як ключову точку мережі.

Макс і Денис підготувалися до зустрічі з інформатором, котрий обіцяв розкрити місце проведення “демонстрації”. Він зв’язався з ними через зашифроване повідомлення й вказав точку на околиці міста, де колись розташовувався невеликий склад, зараз перетворений на спостережний пункт. Здавалося, що інформація з’явилась бездоганно — надто влучно, аби бути випадковою.

На місці вони виявили лише порожній ангар, вимитий до блиску під нічним дощем і підсвічений лише слабо мерехтливими вогнями від ліхтарів. Денис уважно обводив поглядом простір, а Макс, кинувши швидкий погляд на смартфон, мовчки прокручував координати. Раптом їхнє обговорення перервала заздалегідь підготовлена операція: звуки кроків, натиск на кнопки здались надто координованими, щоб бути збігом обставин.

— Хтось нас спостерігає, — шепотом повідомив Макс, перевіряючи напрямки руху через окуляр нічного бачення, який він приховано прикріпив до куртки.

Денис кивнув. Він знаним чином почав рухатися вперед, намагаючись зберігати низьку позу. Невідомий інформатор, мабуть, обіцяв точку зустрічі, але тепер стало очевидно, що їх заманили в пастку.

Несподівано з темряви з’явилися два силуети — озбройні фігури, що різко замикають коло. Ліхтарі, переналаштовані на них, освітлили обличчя, повні холодної рішучості. Один із них промовив фразу команду, яка ледь вгадувалася, але звучала, як наказ:

 

> — Фіксуйте позиції! Зачинити виходи!

Чоловіки дали зрозуміти, що вибору немає: залишитись на місці або боротися за кожну секунду. Денис і Макс миттєво зорганізувалися. Денис кинув коротку команду, а Макс, витягнувши невеликий пристрій, активував розумну систему приглушення шумів. У цей же момент з різних боків розпочалася стрілянина. Гул куль змішався зі стогоном холодного вітру.

— Це пастка, — кричав Денис крізь гуркіт вибухів, намагаючись прикрити вогнем один із підхідних коридорів.

Макс кинув погляд на екран смартфону, на якому з’явилась інформація — координати змінювалися в режимі реального часу. Системи відстеження ворога, очевидно, були інтегровані з їхнім раніше отриманим сигналом. Денис зрозумів, що цей маневр організовано професіоналами, і кожна деталь продумана до дрібниць.

Обидва чоловіки швидко зайняли оборонну позицію за піднятими металевими конструкціями. Денис заспокоювався, намагаючись зрозуміти, хто міг виступати організатором цієї засідки: чи знову це була робота Павлової мережі, чи можливо хтось із нової старої організації? В той же момент макс, підбираючи дані з різних джерел, помітив дивний сигнал, що вказував на присутність третіх сил, можливо, об’єднаних з іншою змовою.

Зрештою, після кількох хвилин насиченого протистояння, одній із груп вдалось прорвати лінію оборони. Денис вирішив діяти: віддав наказ на відступ для переорієнтації та виявлення слабких місць ворога, що не дозволило б їм частково згуртувати сили. Проте пастка вже зробила своє діло — справа цього нападу залишила по собі не тільки фізичні рани, але й тривогу, що кожен наступний крок може стати останнім.

Коли вогонь стих, серед тиші ночі залишились лише дим і розкидані докази — уламки електроніки, відбитки пальців і криптовірусні повідомлення на планшеті. Денис глибоко вдихнув, розуміючи, що це був лише вступ до більшої гри.

— Ми не можемо зупинитися, — тихо промовив він, передаючи дані Максу. — Ця пастка — лиш початок. Хтось хоче, щоб ми залишилися в тіні, але ми маємо прорвати цей морок і розкрити справжню мережу.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍