Читати книгу - "Літо обіймів та поцілунків, Емілія Дзвінко"

— Щоб було за що дякувати, то ще торт візьмемо, — виводжу пальчиком візерунки на його голих грудях. Я не дуже вправна спокусниця, але мені приємно торкатися Данила і бачити, що йому це подобається. Тож відпускаю комплекси і довіряюся відчуттям.

— Мартусю, хочеш торт, буде тобі торт. Але дякуватимеш мені дуже довго, — Данило знову усміхається. Вдягає футболку, — Біжи перевдягайся, виїжджаємо за 15 хвилин.