Читати книгу - "Трон. Імперія фальшивки, Аліна Скінтей"

- 19 -

Тільки коли Адріан залишається у своєму наметі наодинці сам з собою, він дозволяє собі зануритися у вихор думок. Клубок який був сплетений зі слів батька, наказу короля, місії та власне знайомства з дівчиною, яка цікавила його найкращого друга, було настільки сплутаним, що не видно було ні початку, ні кінця. Даерон завжди складав враження легковажного чоловіка, якому подавай лише дорогі напої та жінок. Та складений образ був яскравою обгорткою для суспільства, на яку власне король Едейн спочатку також вівся.

Адріану знадобилося кілька років, щоб справді добитися жаданого успіху, вийти з тіні свого батька й заслужити прихильність короля. Він не поділяв намірів Морвеса, як і його політику при дворі.

«Ти геть не такий як Морвес» — перші слова Едейна, коли Адріан провів власне незалежне розслідування, намагаючись буквально викрити батьківський підступний план. Саме після того, король особисто розпорядився, щоб Адріан зайняв місце капрала гільдії Абраксас.

— П'ять років тому —

— В місті Косоволь була зруйнована дамба, яку нещодавно було реконструйовано, — виважено король прочитав листа-доповідь і майже відразу його відкинув на столик, де лежала ще купа таких же листів тільки скарг.

Доповідь була короткою, а скарг та претензій до короля набагато більше. Природне лихо перетворилося на справжню катастрофу, забрав із собою не одне життя. Звинувачення в неналежній реконструкції дамби, безліч претензій та обурення, було цілком зрозумілим для Едейна.

— Так.

— Яких ми зазнали збитків?

Тронна зала здавалася Адріану чи не вперше такою великою та просторою. Король же здавався хмурим велетнем, від якого віяла аура одночасно небезпеки та власності. Його корона була посунута на чоло, в сірих очах стояла крига, а на обличчі мускули здавалося були залиті клеєм. Ні прислужниць, ні охорони в тронній залі не було, і це спантеличувало Адріана ще більше.

Король ніколи не спілкувався із замісниками капрала, навіть коли проводилися офіційні зібрання, туди запрошували виключно капралів гільдій, а не їхніх замісників. Як член гільдії Абраксас Даерон з гордістю носив шеврон з пришитим ромбом, який ділився лінією на два трикутники, підтверджуючи його ранг – замісник капрала. Та Даерон не розумів, чому саме його викликали, тоді  коли капрал був на своєму місці.

Руки Адріана тримав за спиною, які ледь спітніли, а обличчя виглядало зблідлим. Найгірші догадки крутилися в його голові.

— Десятеро чоловіків померло під час наводнення. Дев’ять місцевих, десятий… капрал Ереван Уайт з гільдії Анзу.

Король шумно видихнув повітря, потираючи перенісся рукою.

— Як це сталося?

— В доповіді…

— Я знаю, що в доповіді написано – «втручання сторонніх чаклунів-диверсантів, які підірвали відбудовану дамбу».  Я запитую тебе напряму, адже ти провів особисте розслідування.

— Як ви дізналися?

Очі Адріана округлилися від подиву. Виділенням коштів на реконструкцією дамби в маленькому містечку, Морвес викликався самотужки, нікому не доручуючи цей проект. І саме тоді, це зацікавило Адріана, який добре знав, батько ніколи, нічого просто так не робив. Зрештою чаклунів-диверсантів не було знайдено, всі ниточки були ідеально зав’язані, і можливо Даерон-молодший повірив у непричетність батька, якби не смерть Ервена Уайта.

Батько Роувена, був набагато ближчим Адріану, чим власний. Він не міг дозволити, щоб смерть Ервена була на руках Морвеса, тому він так відчайдушно шукав докази.

— Я – король, — сухо вимовив Едейн. — В королівстві немає нічого, чого б я не знав. — Голос короля мав неймовірну велич, яка не могла не захоплювати. — Адріан Даерон, до чого вас привело розслідування? Що ви виявили?

— Прямих доказів, що на реконструкції заощадили кошти й це призвело до її повторного зруйнування – не виявлено.

— Хіба не ваш батько займався реконструкцією та виділенням кошів із королівської казни?

— Так.

— І ви підозрювали власного батька?

— Так. Всі люди здатні помилятися, — Адріан спробував пом’якшити власні підозри щодо батька, та коли він зіткнувся з поглядом короля, все стало на свої місця. — Я намагався знайти чаклунів, які спричинили вибух на дамбі, але все марно. Немає жодної зачіпки для чого вони це зробили. Косоволь мале містечко, яке не представляє великої цінності для королівства. Там відсутні корисні копалини, рослинність та грунт – звичайний. 

—  Ви гадали, що таким чином ваш батько замітає сліди власних помилок?

— Загинуло десять людей. Десять сімей, які втратили дорогих їм людей. Зруйновані будинки, засіяні поля. Це не припустимо, кожен має нести відповідальність за свої дії.

Гучний сміх короля викликав подив у Адріана.

— Ти геть не такий як Морвес, — сміх зник, але на обличчі короля лишилася м’яка посмішка. Він підвівся зі свого трону, крокуючи до молодого хлопчини, в якого попереду було ціле майбутнє. — Адріан Даерон, чи присягаєш ти мені у вірності?

***

Губи Адріана розтягуються в широкій, маже божевільній посмішці.

— Це однозначно буде цікава місія!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍