Читати книгу - "Королівство Крижаного Полум'я. Частина 1 - Обрана, Svitlana Anosova"

Глава 26: Король

Тиха кімната дихала зимовим холодом, хоча вогонь у каміні палахкотів, створюючи лише крихітний острівець тепла. 

Ервін сидів за величезним письмовим столом у своєму кабінеті, який став його тимчасовим притулком на кілька днів. Його очі були втомлені, а погляд залишався зосередженим на старій карті, що лежала перед ним. Лінії територій і кордонів, які тягнулися до південних земель Ле Досьє, тепер здавалися йому крихкими, наче тонкий лід під ногами. Всі ці дні він майже не спав, не наважуючись залишатися в покоях поруч з Августою, яку тепер, за законом і звичаєм, мав би називати своєю дружиною. Проте обіцянка, яку він дав їй, не залишала сумнівів — першої шлюбної ночі не буде, і він не порушить її довіру. 

Ервін провів рукою по древніх сувоях, у яких згадувалися давні союзи його батьків "Танати і Беаульфи", — подумав він, згадавши слова Фредеріка. Його капітан наполягав на тому, щоб звернутися за допомогою до союзників із вогняних пустель. Родини, які колись присягали вірність його батькові та матері, могли стати в нагоді, якщо війна з Ле Досьє стане неминучою. 

Проте звертатися до них означало визнати слабкість. Ервін занурився в думки, намагаючись збалансувати між честю та потребою. Батьки Августи були розлючені, а їхня жага до помсти могла призвести до катастрофи не тільки для його королівства, але й для світу, в якому вони всі жили. Їхній план звернутися до магії був небезпечним, і він знав це не з чуток — та сама магія, яку вони могли розбудити, вже забрала життя його батьків. 

"Чи варто?" — подумав Ервін, тримаючи в руках листи від своїх розвідників. Відповідь не була очевидною. Його батьки загинули, захищаючи ці землі, знищивши чудовиськ, що загрожували світові. Тепер він, їхній син, стояв перед тією ж дилемою, що колись змінила цей світ. Завдати удару першим чи чекати, поки ворог з'явиться на порозі? 

Фредерік був правий. Якщо вони підуть війною, сам він не вистоїть. Але чи означає це, що слід довіряти союзникам драконам вогонь? Чи не стануть вони такими ж небезпечними, як і вороги? Проте відчуття того, що він, як його батько, повинен боротися самотужки, не давало йому спокою. Але час спливав. 

Ервін провів рукою по поверхні старого стола, його пальці торкалися глибоких подряпин, залишених часом. Пам’ять про батьків завжди поверталася в ці самотні ночі. Вони не просто були легендарною парою драконів, вони пожертвували собою заради його майбутнього — і заради всього їхнього світу. 

Його батьки загинули, коли він був ще дитиною. Їхні драконячі крики луною розбивали небо, коли вони здіймалися в останній політ. Він пам’ятав, як магічний кристал спалахнув, поглинаючи жахливих створінь – і разом з ними його батьків. Їхні силуети розчинилися у світлі, а він, малий принц, залишився майже сам. Ервін пам’ятав їхні силуети, як вони разом здійнялися в небо, обвивши свої драконячі крила навколо жахливих створінь, заточуючи їх у магічний кристал. Це був останній раз, коли він бачив своїх батьків. Їхня смерть залишила на ньому слід, якого він не зміг позбутися. 

Зараз, сидячи в темному кабінеті, він відчував тягар відповідальності не тільки перед своїм народом, але й перед спадщиною своїх батьків. Він мав зупинити будь-які спроби втручання магів, бо знав, що будь-яка помилка могла пробудити тих самих монстрів, які колись майже знищили їхній світ. 

Ервін важко видихнув, згадуючи той момент, коли батько, перед відходом, сказав йому, що коли прийде час, він зрозуміє, що справжня сила не лише в силі дракона, а в його здатності захищати те, що йому дороге. Тепер, коли Августа спала в його покоях, він відчував, як ці слова набирали нового сенсу.
Він не міг сидіти без діла, тому встав і одразу відкрив портал.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍