Читати книгу - "Королівство Крижаного Полум'я. Частина 1 - Обрана, Svitlana Anosova"

Глава 27: Події на південому кордоні

Дерек стояв на високій скелі, вітер шарпав його плащ, а під ногами розстилалися похмурі рівнини, що тягнулися до південного кордону. Там, далеко, серед туманів, темніли вежі маєтків Ле Досьє. Їхні землі ще здавалися мирними, але він знав – це тиша перед бурею. 

Головнокомандувач Дерек — це стрункий чоловік з відчутною аурою впевненості. Він має коротке, темне волосся, яке ідеально підходить до його рішучого виразу обличчя. Його пронизливі зелені очі завжди пильно стежать за оточенням, виявляючи велику уважність до деталей. Він носить важкі обладунки, прикрашені символами північного війська, що свідчить про його статус. 

Після того, як він дізнався про весілля Августи і Ервіна, Дерек відчував занепокоєння. Як Головнокомандувач, він завжди вірив у силу драконів, але наразі його серце тремтіло від страху за долю дівчини. Він знав, що батьки Августи планують щось, і це могло загрожувати не лише їхній родині, а й самому королівству.
Він знав, що після одруження Ервіна і Августи батько дівчини, Вільям Ле Досьє, не зупиниться. Він спостерігав за переміщеннями їхніх військових загонів та магів уже кілька днів, аналізуючи кожен їхній крок. Було зрозуміло, що вони щось планують. Однак, наказів діяти не надходило — Ервін ще не прийняв рішення про застосування військової сили чи про залучення союзників. 

Дерек стиснув край плаща, відчуваючи, як холод просочувався навіть крізь товсту тканину. Він був готовий діяти, але зараз він лише спостерігав. Його війська стояли на готові, але наказу не було. Його завдання — спостерігати, доповідати та чекати на наказ.
Раптом перед ним на темному тлі ночі блиснув холодний блакитний спалах — портал. Ще не встигнувши розгледіти, хто з нього виходив, Дерек вже був певен, – це міг бути тільки сам король, Ервін Де Освільд. 

Король, як завжди, з'явився тихо і непомітно, але холод, що супроводжував його, змусив Дерека відчути присутність могутнього дракона. 

Ервін ступив через портал, і миттєво відчув на собі пильний погляд Дерека. Головнокомандувач північного війська одразу підійшов до свого короля. Він не виявляв зайвих емоцій, але від його напруженого обличчя можна було зрозуміти, що ситуація складна. 

Мій королю, — промовив Дерек, нахиляючись у легкому поклоні. — Я не сподівався на ваш візит. Хоча, схоже, справи на півдні починають розвиватися швидше, ніж ми очікували. 

Ервін кивнув, його погляд був важким і втомленим. 

– Ви думаєте, що вони підуть на це? — 

Вони вже на це йдуть. Я відчуваю це. Їм не важлива загроза світові чи небезпека для їхньої ж доньки. Важливі лише їхні амбіції. Ервін на мить зупинився і додав. 

– Мені потрібні союзники, Дереку. Фредерік наполягає, щоб я звернувся до Танатів і Беаульфів, але час — це те, чого в нас немає. 

Дерек задумався, його обличчя залишалося серйозним. Мої люди готові захистити королівство, ваше величносте. Але якщо Танати і Беаульфи стануть на наш бік, це дасть нам перевагу. Ви впевнені, що ми маємо залучити їх? 

Ервін витримав паузу, оцінюючи ситуацію. – Війна з Ле Досьє – це одне. Але якщо вони пробудять те, що спало всі ці роки… тоді не залишиться ні переможців, ні переможених. Лише попіл. Ми маємо зробити все, щоб зберегти мир. Але я готовий до того, що цей день може не прийти. Готуйтеся, Дерек. 

Головнокомандувач коротко кивнув і сказав. – Як скажете, мій королю. Я буду стежити за розвитком подій на кордоні та доповідати вам без зволікань. 

Ервін на мить мовчав, його погляд був спрямований в далечінь. Його думки не лише про війну, але й про дружину, яка чекала в холодному замку. 

– Що ж, тоді час діяти, — з цими словами король відвернувся, і перед ним знову запалився портал, ведучи його назад до замку.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍