Читати книгу - "Sector C, Sancho Pansa"

Маша зайшла до Сані, який все ще лежав на ліжку і роздивлявся стелю.

 Що сталося?  Все як завжди. Що за тупі питання? — Саня посміхнувся, потім підвівся і потягнувся. — Ходімо, сніданок уже готовий.

Провівши Марію до кухні він почув, як інші теж почали прокидатися. Через декілька годин усі вже були зайняті своїми справами. Саня стояв на терасі і дивився на дорогу, через деякий час приїхала бабуся Марія Донна Луна. Зустрівши її, він розповів про сьогоднішній ранок, який тільки потішив її. Марія Донна Луна увійшла до вітальні, спокійно, але впевнено оглядаючи всіх присутніх. Її темні очі блищали, а в голосі звучала невимушена рішучість. Вона сіла за стіл, склавши руки перед собою, і, ледь помітно посміхнувшись, розгорнула першу папку.

 Час не стоїть на місці. У вас є два дні, щоб виконати завдання.

У кімнаті запала тиша, кожен відчув, що зараз їм дістанеться щось серйозне.

 Назар, Влад, — почала вона, піднімаючи на них погляд. — Ви поїдете до мого бару. Там уже кілька днів не виходить із запою мій син. Заберете його звідти, хочете ви цього чи ні, — вона зробила паузу, — і доставите додому. А якщо буде чинити опір, можете застосувати… переконливі методи.

Назар скептично хмикнув, а Влад тільки зітхнув.

 Даня, ти поїдеш разом з Марією та Лерою. Завод на околиці міста, власник довго не сплачує за використання території. Відвідайте його, переконайтеся, що він розуміє свої зобов’язання, і заберіть гроші. А якщо ні… — вона витримала паузу. — Ну, ви знаєте, що робити.

Марія лише кивнула, а Даня стискав папку, роздумуючи, у що це їм виллється.

 Аня, Даша, Іра, — продовжила Донна Луна, — моя онучка зараз “відпочиває” на яхті. Уявляє себе королевою світу, але час спускатися на землю. Ви поїдете до неї, заберете її звідти та привезете назад. Матераці вас відвезе.

Аня з Ірою тільки перезирнулися, а Даша глибоко вдихнула.

 І нарешті… Саня, Макс.

Вони обидва підняли голови.

 Вам доведеться їхати в Рим. Колізей. Рівно о дванадцятій ночі там на вас чекатимуть двоє супротивників. Один для Санчо, інший для молодого хлопця.

Макс нервово ковтнув, а Саня тільки нахилив голову, не подаючи емоцій.

 У вас є телефони, координати та інструкції, — вона кивнула своїм людям, і кілька чоловіків у темних костюмах роздали всім папки й мобільні. — Часу обмаль. Я вірю у вас.

Вона підвелася, усміхнулася й додала:

 У вас є два дні. Не підведіть мене.

Вийдучи з будинку всі налетіли на Саню:

І що нам робити? – запитав Даня. Те що сказали. – відповів він підвівшись, - збирайся Макс нам потрібно їхати.

Після цих слів в кімнаті була повна тиша, ніхто не хотів нічого говорити. Через кілька хвилин Саня сказав:

Що ви сидите. Підводимось у вас робота є. – сказав він розмахуючи папкою.

Назар і Влад вирішили мовчки встати і виїхати до того бару.

      Бар був шумним, прокуреним, наповненим гучними голосами та запахом дешевого алкоголю. Назар і Влад стояли біля стійки, поглядаючи на п’яного чоловіка, що розвалився на дивані в дальньому кутку. Це був син Донни Луни. Обличчя червоне, очі скляні, дві дівчини поруч явно вже шкодували, що зв’язалися з ним.

 Вставай, друже, — промовив Влад, підходячи ближче.  Ви хто такі? — п’яний посміхнувся. — Не заважайте мені веселитися. Твоя мати прислала нас, — сухо відповів Назар.  А мені плювати!  Думав, що так і скажеш…

Раптом один із чоловіків за сусіднім столом піднявся. Великий, бритий, у шкіряній куртці.

 Гей, хлопці, він сказав, що нікуди не йде, — його голос прозвучав загрозливо.

Влад тільки розвернувся, щоб щось відповісти, як у барі вибухнула бійка. Назару довелося ухилятися від пляшки, яка розлетілася в друзки об стіну, а Влад отримав удар у плече. Розлючений, він схопив свого нападника за комір і з розмаху врізав йому в щелепу. Назар пішов у атаку, пробивши ліктем у груди іншому. Бар перетворився на хаос. Столи перекидалися, хтось кричав, бокали летіли в різні боки. У якийсь момент Назар схопив крісло й кинув у натовп, звільняючи собі дорогу до п’яного. Влад тим часом відштовхнув останнього суперника, витер кров з губи й буркнув:

 Вибач, друже, — і врізав п’яному в живіт.

Той захрипів, втратив рівновагу. Назар підхопив його й разом з Владом витягнув із бару.

 Давай швидше, поки підмога не прийшла.

За їхніми спинами лунали лайки, але вони вже вели сина Донни Луни до машини. Завдання виконане.

Тим часом Даня з дівчатами приїхав до заводу. Коли троє зайшли до кабінету директора заводу, той навіть не підвівся. Лисуватий, в дорогому костюмі, він уважно розглядав їх, відкинувшись у кріслі.

 Гроші є? — холодно запитав Даня.  Не зараз, — директор усміхнувся. — Я трохи заборгував, але це не привід так нагло заходити в мій офіс.  Ти не зрозумів, — Марія нахилилася ближче, опираючись руками об стіл. — Це не прохання.

Директор криво посміхнувся.

 І що ви зробите?

Лера тихо підійшла ззаду й поклала ніж на стіл.

 Не змушуй мене пояснювати, — прошепотіла вона.

Повітря в кімнаті загусло. Директор подивився на них, потім на ніж, потім на Марію, яка не відводила від нього очей. Він розумів, що жартувати не варто.

 Я можу дати вам половину…

Даня не відповів, просто мовчки дістав пістолет і поклав перед собою.

Директор ковтнув.

 Добре… все буде.

Гроші вони отримали через десять хвилин.

По спокійному морю їхала маленький човен, то були дівчата які вже підпливали до яхти. Музика гриміла на всю палубу. П’яні хлопці й дівчата танцювали, сміялися, розливали дорогий алкоголь. В центрі, оточена купою людей, сиділа дівчина у розкішній сукні, тримаючи келих із шампанським.

 Вибачте за вторгнення, — спокійно сказала Даша, коли вони з Анею та Ірою зайшли на палубу.  Ви хто такі? — дівчина насмішкувато подивилася на них.  Твоя бабуся послала нас, — пояснила Іра. Скажи їй, що я зайнята.  Не думаю, що це варіант, — посміхнулася Аня.