Читати книгу - "Це просто доля, Софія Вітерець"

Розділ 23

Я поволі підвела голову і замилувалася Дарісом – бідненький заснув прямо на м'якому килимку, куди впав, перечепившись через високий стілець. Я ж вночі так і не змогла примусити себе підняти важкеньку тушку й допомогти новоспеченому чоловіченьку. Впевнена, йому й так добре було. Он як гарно посопує. Чи може краще перенести його магією на ліжко? Хм… Ну добре, нехай. Але ж так смішно спостерігати за ним… Добре-добре, переношу.

Випросталася, щоб повністю прийти до тями й застосувала одне з тих заклинань, які стали невід’ємною частиною мого проживання в гуртожитку. Про обід, який сам себе готує, я не жартувала. А для цього потрібно було що? Ну звісно – та сама магія, що й зараз. Не тільки вона взагалі-то, але навіщо вдаватися в подробиці, правда?

Швидко направила потоки магії до чоловіченька та ніжно обплела їх довкола нього. Даріс солодко муркнув та й далі продовжив спати, нічого не підозрюючи. Ха, ще й розповідав, що кращий маг королівства. А хто тут тоді не чує на собі чужорідної магії? Чи…стривайте, можливо, наші магічні потоки стали нашим цілим, тією невіддільною часткою, про яку ходять рідкісні історії. Мені завжди було на них начхати, адже до мене це стосунку не мало ніякого і почуттів взагалі ні до кого не мала, але це правда, такі випадки бувають та ми… Невже ми одна з тих парочок? Та ну… Але ж це просто доля. Як напевне і те, що сталося через ці ж дурнуваті думки, що поселилися в моїй скромній голівоньці. Ніколи б не подумала, що кращою буде їх відсутність.

– Даяно? Як це називається?– зірвався на ноги дещо пом'ятий і все ще сонний Даріс, який досі відходив від болю, що спричинило падіння.

– Ем… Як би то пояснити,– спробувала підібрати кращу відповідь, ніж хотіла, але в голову нічого не приходило, окрім простісінької правди.– Все пішло явно не за планом.

Я почала розповідати Дарісу, як ми дісталися з іншого куточка Кепітелії до маєтку, як намагалися відкараскатися від набридливих гостей (так-так, сама нарешті зрозуміла, чому раніше чоловіченько уникав пускати сюди стільки народу) і про те, як найкращий маг королівства, розпластавшись на килимі, заснув.

– Пробач,– шепнув він, сідаючи поруч на ліжку та намагаючись повністю прийти до тями.

– Та за що ти взагалі вибачаєшся?– посміхнулася я.– Це було весело, особливо спостерігати за тобою.

– Але все ж… це мала бути наша повноцінна перша ніч разом, а я все зіпсував,– він досі потирав обличчя, намагаючись привести себе до тями, поки моя скромна особина не так вже й скромно милувалася тим, що їй принесла доля.

– Думаю, тут не твоя вина.

– Я б відчув, якби це була магія,– одразу заперечив новоспечений чоловіченько.

– Е ні, я не про те. Скажи, скільки часу ти поспав відтоді, як врятував мене, витягнувши з озера?

– Впевнена, що справа в цьому?

– Швидше за все, в самому ритуалі. Приплив сил після того, як все завершилося, був просто тимчасовим. Треба буде пошукати про нього більше інформації. Дарісе, в твоїх бібліотеках є щось на дану тематику? Дарісе?

Здавалося б лише на секунду відвела погляд у сторону, щоб пошукати поглядом хоч якусь книгу, а за ним вже й слід прохолов. Та що ж це таке? Думала, хоч зараз нормально поговоримо, може ще й про дракона розпитаю, але здається, він побіг вже шукати все сам. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍