Читати книгу - "Моя не маленька слабкість, Талі Верне"

- Ні, брудно граєш ти, а я відвойовую своє в даний момент, на яке ти дозволив собі зазіхнути, думаючи, що тобі нічого за це не буде.

- Твої вантажівки будуть на місці, але не думай, що ти виграв. - Він спробував вирватись, але в нього нічого не вийшло, цей дурень тільки посилив своє і так невигідне становище. Я вже вирішив відпустити його, коли цей ідіот прохрипів. - Тішся цією шалавою, вона така ж, які і її вбога мати. Ведеться на гроші і гарні словечка.

- Ти знаєш, я вже думав тебе відпустити, але ти сам винен. - Я забрав ніж з його шиї, поставив його руку на стіл і встромив в неї ножа. По кабінету прокотився крик, він намагався вирвати свою руку, але я все ще утримував ножа. - Ти ні слова не скажеш в її сторону. Ти навіть не гідний називатися її батьком, не те щоб бути ним. Ти жалюгідна пародія на батька, думаю Лані сподобається, коли вона дізнається, що тут сталось.

- То ця сука донесла тобі? - Тут я відчув ще один прилив гніву.

- Що вона мала донести мені? - Він тільки зціпив губи в знак мовчання, щоб не губити ще більше своє становище. - Відповідай, якщо хочеш дожити до вечора.

- Вона пригрозила мені, що якщо я хоча б пальцем її торкнусь, то ти зробиш так, що я буду без цієї руки. - Тепло наповнило мої груди, моя дівчинка.

- Бачу ти не дуже то й дослухався до поради доньки! - Я видихнув і відпустив ніж, який Даценко в моменті витягнув зі своєї руки, вона була поранена, його рукав білої сорочки був пофарбований в червоний, а сам він ледь стримувався, аби не заплакати. Слабак. - Це було моє попередження, вважай - дружнє.

- Данило, ти закінчив? Нам час їхати.

- На сьогодні я тут закінчив. Будь уважним в своїх діях, Валерію Валентиновичу, не змушуй мене повертатись сюди знову.

- Пішов ти! - Виплюнув мені в спину він.

Мене переповнювали різні емоції. Спочатку це була злість, коли я їхав сюди, то знав, що Даценкові так просто все з рук не зійде. Коли він згадав Лану, мені, ніби дах знесло. Але той факт, що рисеня пригрозила своєму батькові розправою з мого боку, тішило моїх демонів. Мені хотілося зараз бути поруч з нею і поговорити про це. Як знак, що вона думає про мене, я отримав повідомлення.

Рисеня: Можеш зробити з ним, що забажаєш, навіть не хочу думати про нього. Моя б воля, то він би гнив заживо. *смайлик із німбом*

Мені стало смішно від того, який смайлик вона використала, він абсолютно точно звучав сарказмом на фоні цього повідомлення. Моя дівчинка виросла в цьому світі, вона знає, як все відбувається тут. Тому не дивно, що вона готова сама зробити так, аби її батько шкодував про своє існування.

Данило: Думаю те, що сталося тобі сподобається. Тепер твій батько не зможе ще декілька місяців забути нашу з ним зустріч. До речі, ти погрожувала своєму батькові?

На екрані замиготіли три крапки, а потім раптово перестали. Вона думала, що написати. Я чекав декілька хвилин, але відповідь так і не отримав, натомість мій телефон почав дзвонити.

- Що він тобі наговорив?

- Ні привіт, ні як справи Данило, одразу до діла. Цитую: «Якщо ти хоча б пальцем мене торкнешся, то Данило змусить тебе попрощатися із цією рукою».

- Тоді все вірно. - Я почув на фоні звуки мультфільму. - Ти проти? Тоді я сама зроблю так, що він попрощається з рукою.

- Ти не будеш виконувати цю брудну роботу, тільки скажи мені, якщо таке раптом станеться, я про все подбаю. - Я сів в авто і завів двигун. - Зараз в тебе за розкладом час для мультфільмів?

- Ну, звісно, а потім я вип’ю тепле молоко, прочитаю казочку і ляжу спати, а ти як думав? Не подобається тобі перспектива такої молодої дівчини? - Вона дразнилась, а я був не проти, на моєму обличчі розцвіла посмішка.

- Склади список - і я подивлюсь з тобою будь-який мультфільм або прочитаю будь-яку казку перед сном. - Я міг і від цього мені ставало дивно тепло в області серця. Я вже був закоханий в неї, заперечувати цей факт було марно. - Ти обвела мене навкруги пальця і я готовий гріти тобі молоко щоночі. Відганяти всі твої погані сни і стати твоїм особистим ангелом помсти.

- Ах, - тільки почув я з того боку телефонної трубки, - ти ж усвідомлюєш, що ти зараз сказав?

- Я нічого не говорю, якщо невпевнений в цьому. Ти тепер під моїм крилом. Тепер якщо в тебе є щось, чого ти потребуєш - ти можеш прийти до мене, я тобі ніколи не відмовлю.

- Я знаю, дякую тобі! - Вона вдихнула і я почув на фоні крик. - Руслано Валеріївно, давайте дивитись мультфільм. - Вона тільки засміялась і тихо додала. - Мені час, бувай.

- До зустрічі, рисеня.