Читати книгу - "Кров і попіл, Анна Джейн"

38
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 28 29 30 ... 52
Перейти на сторінку:

Важко дихаючи, він перевалився через край і впав на палубу, вдарившись плечем об метал. Його тіло тремтіло від холоду й виснаження. Але він був живий.

"Смерть завжди поруч. Вона не кричить, не попереджає. Вона просто чекає, коли ти зробиш неправильний крок."

Лежачи на холодному металі, Лео намагався зібрати думки. Він знав, що ФБР не відступить – вони прочісуватимуть кожен закуток порту. Йому потрібен був вихід.

Здалеку він почув голоси. Хтось ішов у його напрямку.

Лео, стискаючи зуби від болю, повільно піднявся. Його сорочка була мокрою й липкою від крові, рухи – сповільнені. Він дістав пістолет, хоча розумів, що патронів майже не залишилося.

Тінь промайнула за ящиком.

— Хто тут? — його голос був хрипкий, але твердий.

З темряви вийшла постать. Висока, струнка жінка в чорному пальті, з пістолетом у руці.

Лаура.

Її очі блищали в темряві, а губи викривила легка усмішка.

— Ти виглядаєш жахливо, Лео.

Він ледве стримав іронічний сміх.

— А ти, як завжди, з’являєшся в найгірший момент.

Лаура підійшла ближче, уважно оглянувши його рану.

— Тебе потрібно витягти звідси. ФБР уже шукає тебе по всьому порту.

— Я помітив.

Вона швидко оглянула баржу.

— Є один спосіб. У мене неподалік машина. Але якщо ти не можеш рухатися, нам доведеться чекати до ранку, коли вони зменшать активність.

Лео знав, що чекати не можна. Він кивнув.

— Веди.

Вони пересувалися тінями, обходячи патрулі. Лаура знала порт краще, ніж він очікував, і вела його вузькими проходами між контейнерами, поки вони не дісталися старого складу.

Всередині було темно і тихо. Лаура прислухалася, потім подала знак слідувати за нею.

За дверима стояв чорний "Мерседес".

— Сідай, і не залишай слідів крові.

Лео обережно заліз у салон, і Лаура завела мотор. Вона вивела машину на дорогу, тримаючись подалі від головних трас.

— Чому ти допомагаєш мені? — запитав він після кількох хвилин тиші.

Лаура не відразу відповіла.

— Бо я знаю, що це ще не кінець. І ти також.

Лео поглянув у вікно. Вогні міста миготіли на горизонті, а всередині нього вже починав зароджуватися новий план.

1 ... 28 29 30 ... 52
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Кров і попіл, Анна Джейн», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Кров і попіл, Анна Джейн"