Читати книгу - "Вибрані твори"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Займався Сергій і французькою боротьбою, іншими видами спорту. Фізичні вправи згодом йому дуже знадобилися. Під час Першої світової війни в якомусь із боїв він був поранений в чотирьох місцях: куля пройшла крізь руку, груди й, простреливши легені, вийшла через спину. З усіх ран цебеніла кров. Його шинеля швидко набрякла кров'ю. Сергій не пам'ятав, скільки часу він пролежав на землі непритомний, але нарешті почув голоси санітарів, які шукали живих серед забитих. Санітари, побачивши Сергія, подумали, що він мертвий, і почали відходити. Тоді він зібрав останні сили, натиснув курок револьвера, якого тримав у руці, й вистрілив. Санітари підбігли, підібрали його і відвезли до військового шпиталю, де лікарі негайно його оперували. Причому не могли вийти з дива, як його організм зміг витримати таке: втратив майже дві третини крові.
Згодом трапився ще один випадок, коли його натренованість та витривалість врятували йому життя. Того разу він проспав на холодній вогкій землі цілу ніч і схопив двобічне крупозне запалення легенів. Лікар сказав матері, що наступної ночі в нього буде криза і мало надії на те, що він її перенесе. Лікар пішов, а Ївга Миколаївна не могла примиритися з таким вироком. Вона сіла біля ліжка сина й з усією силою материнської любови почала впевняти його, що він житиме. І знову сталося чудо: Сергій переніс кризу й залишився жити.
Про свої військові враження Сергій розповідав мало. Казав тільки, що ніколи свідомо не цілив у супротивника, хоч одного разу змушений був вбити солдата ворожої армії. Німець несподівано з'явився у кількох кроках перед ним, і питання стояло руба: хто — кого? Ховаючись за дерево, Сергій перехитрив німця.
Військові враження Сергія відбивалися в його оповіданнях, що ввійшли до збірки «Тисячі в одиницях», та у «Військовому щоденнику». У 1963 році, після посмертної Сергієвої реабілітації, побачила світ його невелика збірка під назвою «Байки та оповідання». На жаль, ті оповідання, які Сергій вважав за найкращі, не були туди включені.
* * *Крім редакторської праці, Сергій обіймав ще посаду голови Держвидаву. За все це він одержував лише двісті карбованців на місяць, так званий «партмаксимум», встановлений для всіх партійців незалежно від посади. Цікаво, що Сергій одержував менше, ніж бухгальтер, але вважав це цілком справедливим. Мало того, як переконаний комуніст, він хотів бути ближче до народу й пішов на завод працювати в нічну зміну звичайним робітником. Навіть зі своїм залізним здоров'ям він, напевно, не витримав би такого навантаження, але допоміг нещасний випадок: йому на ногу впав важкий металевий інструмент і поранив її. Сергієві довелося лягти до лікарні, й потім він ще довго шкутильгав. Це поклало край його праці на заводі.
До речі, якщо йдеться про Сергієве здоров'я, то був випадок, який дав підставу чуткам про його нібито нездорові нерви. Сталося це так. Комусь із письменників спало на думку відвідати харківську психіятричну лікарню, щоб порозмовляти з хворими. Зібралася група приблизно з десяти чоловік, включаючи Сергія, а також Хвильового. Лікарі розповіли їм історію хвороби тих пацієнтів, з якими передбачалося розмовляти, але коли зустріч розпочалася, письменники не знали, про що питати. Задавали такі запитання: «Де ви вчилися?» або «Де ви жили в дитинстві?» Лікарі були здивовані й твердили, що так неможливо виявити ненормальність у мисленні хворих. Один молодий лікар, роздратований поведінкою письменників, вирішив покепкувати з непрошених гостей і запропонував, що поставить їм діягнозу. Всі пожвавилися, почали жартувати. Лікар згодився опитувати письменників. Побалакавши з кожним хвилин п'ять, він авторитетно заявив: «Мушу вам сказати, що жоден із вас не може вважатися психічно повністю здоровим». Письменники розгубилися. Хтось зауважив: «Ну, можливо, в нас нерви не зовсім у порядку, але вже про Сергія Володимировича ви цього не скажете. Він еталон спокою і зрівноваженості». Лікар саркастично посміхнувся: «Помиляєтеся. Він має істерію, й до того в гострій формі. Це тільки зовні здається спокійним».
Письменники були ще більше збентежені, й нікому не спало на думку, що молодий ескулап із них глузує. Бо неможливо поставити фахову діяґнозу після п'ятихвилинної балачки, не кажучи вже про те, що істерію «в гострій формі» неможливо приховати. А лікар, задоволений ефектом своїх слів, продовжував повчати зніяковілих письменників: «Бачите, поняття „нормальний“ дуже відносне. Ви всі пройшли через громадянську війну. Ми, лікарі, бачимо, як це відбилося на ваших нервах. До того ж ви письменники, а в таких людей підвищена чутливість. Отже, мої сьогоднішні спостереження підтвердили цей факт». Коли Сергій розповідав мені про це, було видно, що він сам повірив у свою «приховану» істерію, і я теж сприйняла це всерйоз, попри всі докази здорового глузду: адже за всі десять років нашого подружнього життя я ні разу не бачила, щоб Сергій втратив контроль над собою чи кричав.
Хвильового, як і решту письменників, слова лікаря відносно Сергія мусили вразити. Бо коли він писав свою повість «Санаторійна зона», то вивів свого героя, істерика Анарха, подібним до Сергія зовнішньо, а подекуди й внутрішньо. До речі, він присвятив цю повість саме Сергієві. Якщо порівняти аналізу душевного стану Анарха зі словами харківського лікаря, то впадає в око їхня подібність: «Саме істерія, інакше й не могло бути: після довгих років горожанської війни, в якій він брав активну участь, Анарх мусив чекати цієї хвороби. І вона прийшла зі своїм знеладдям психічної сфери, з надзвичайною вразливістю, з ексцентричністю, з приступами туги й страху».
Звичайно, мистецький образ, створений Хвильовим, далекий від реального Сергія і є втіленням роздумів автора про самого себе й своє покоління, про роль людини в комуністичному суспільстві, зокрема про роль письменника, від якого партія вимага оспівування «героїчних буднів». Хвильовий пише: «Героїчні будні важче написати, ніж героїчне свято... Будні приймаю і серцем, і розумом. Але все-таки — тоска».
Про принципову ворожнечу між Сергієм і Хвильовим добре відомо з їхньої полеміки, яка не відзначалася делікатністю. Хвильовий намагався спрямувати розвиток української літератури й культури за
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вибрані твори», після закриття браузера.