Читати книгу - "Сни Клеопатри, Rada Lia"

Розділ 2

Величезний корабель з золотими бортами та срібними веслами підпливав до узбережжя Тарси. Це було найдорожче і найбільше судно з усіх, що Клеопатра мала. Яскраві сонячні промені просочувалися до її спальної кімнати через вишиті золотом білі занавіски, що закривали вікна. Цариця присіла на краєчок ліжка й спохмурніла. Треба було ще багато чого підготувати до зустрічі з Антонієм, а часу залишалося обмаль. Прохолодний морський вітерець повіяв з вікна і ніжно торкнувся смаглявої шкіри рук цариці. Вона з жалем поглянула на них й скривилася. Ще з дитинства Клеопатра мріяла відбілити шкіру й стати більш схожою на єгиптянок. Що вона для цього тільки не робила! Навіть регулярно приймала ванни з козиного молока. Нічого не допомагало. Та грецьке коріння диктувало їй не лише колір шкіри, а й інші особливості зовнішності — такі як форма носа, зріст та статуру. До династії Птолемеїв, цариці були зазвичай стрункими, з тонкою талією, широкими, однак не пишними, стегнами та плечима. Білошкірі й з витонченими рисами обличчя. 

У двері постукали й до кімнати зайшли дві молоді дівчини з високими зачісками, одягнуті в довгі білі сукні. Вони вклонилися й припали до ніг цариці.

— Клеопатро, ми мусимо тебе одягнути. Корабель вже майже причалив.

Після цих слів одна з них піднялася на ноги й махнула рукою. Слуги швидко занесли до кімнати три плетені кошики, доверху наповнені червоними пелюстками троянд, кілька таць із жасминовою водичкою, в яку попередньо додали масло сандалового дерева, й виткане золотом вбрання для цариці.

Клеопатра мовчки споглядала цю процесію. Вона кивнула головою, погоджуючись, що дійсно настав час. Поглянула у вікно. Сьогодні вона має спокусити Антонія за будь-яку ціну. Від цього залежатиме не лише її майбутнє, а і сина — Цезаріона, батька якого підступно зрадили та вбили. 

Вона чула про цього римського полководця, що він грубий, неосвічений ловелас і марнотрат, який любить випити та погуляти й легко розтринькує свої статки направо і наліво. Вірністю жінкам він також не відрізняється — вже був одружений кілька разів. “Ну що ж, — подумала цариця. — Це не має бути важко. Як для марнотрата, я покажу йому такі багатства, які він ніколи у своєму житті не бачив. А як жінка, я йому влаштую таку теплу зустріч, після якої він ніколи мене вже не забуде” 

Тим часом дівчата старанно втирали в плечі цариці водичку з сандаловою олією, щоб шкіра повелительки блищала й приємно пахла. Слуги обсипали її ліжко з балдахіном і підлогу рожевими й червоними пелюстками троянд.

— Ви впевнені, що до цього дійде? — запитала одна з дівчат, вказуючи рукою на ліжко. — Хіба той неосвічений солдафон вартий ложа цариці? Ви були коханою жінкою самого Юлія Цезаря. 

— Ірадо, це не твоє діло! — гнівно прошипіла Клеопатра й різко підняла руку, щоб вдарити служницю. Та наступної миті її голос пом’якшав. — Ти не розумієш, як царські справи робляться. На жаль, у чоловічому світі жінці, навіть цариці, завжди потрібен сильний покровитель, — в її карих, підведених чорними стрілками очах промайнула туга.

— Пробачте, моя повелителько, — дівчина кинулася їй в ноги. — Я не мала права нічого говорити.

— В мене немає іншого виходу, — між тим продовжила цариця й встала з ліжка. М’яко ступаючи по підлозі, наче кішка, Клеопатра підійшла до вікна й задумливо поглянула на берег, що стрімко наближався. — Оскільки Цезаря більше немає, я мушу подбати про себе, свого сина і Єгипет. 

Її очі блиснули. Вона гордовито підняла підборіддя й відвернулася від вікна.

— Пора!

 

— Маш, Маша! 

— Я мушу захищати Єгипет.

— Що?

— Де я? — дівчина відкрила очі й перелякано озирнулася. 

Вона лежала на ліжку у своїй кімнаті у квартирі, яку вона орендувала з Іваном. Прямо перед собою дівчина побачила стурбоване обличчя хлопця, який намагався її розбудити.

— Машка, ти чого? Не захворіла? Вже шоста ранку, а ти досі спиш. Ми сьогодні не їдемо на елітні смітники Києва?

Ігноруючи його запитання, Маша піднялася на ліктях й ще раз прискіпливо оглянула кімнату. Ніяких балдахінів, пелюсток троянд чи пахощів. Звичайне двоспальне ліжко, робочий стіл біля вікна й Іван замість двох улюблених служниць — Іради й Харміани.

Дівчина інстинктивно потягнулася до шиї. Там все ще висіло золоте кольє з підвіскою у вигляді змії. Маша полегшено зітхнула. Ця прикраса манила й заспокоювала її. 

— Мені наснився дивний сон, — прошепотіла вона, дивлячись крізь Івана своїми бездонними блакитними очима. — Ніби я Клеопатра.

— О, — усміхнувся хлопець й поцілував її у лоба. — Навіть не порівнюй. Ти знаєш, що Клеопатра була смаглявою, коротконогою, повненькою жіночкою. Ще й ніс у неї був з горбинкою. А ти в мене красуня. І давай збирайся швидше! — крикнув він вже з коридору. — Я не маю жодного бажання бути впізнаним кимось з моїх університетських викладачів. Потім усе місто знатиме, що Іван Грицай опустився до того, що у баках зі сміттям порпається.

Не знати чому Маша відчула приплив гніву на його слова. Як сміє він казати таке про Клеопатру — найвеличнішу та найбажанішу жінку Єгипту?

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍