Читати книгу - "Новий шанс на щастя, Оксана Мрійченко"

Глава 2. Сварка

— Я запізнився на п'ятнадцять хвилин, Кать! Лише п’ятнадцять клятих хвилин! А вся премія за минулий квартал коту під хвіст! За що?!

Катя тихо зітхнула і закрила кран, розвертаючись обличчям до чоловіка. Олег роздратовано міряв кухню кроками, не приховуючи злості. Він повернувся з роботи раніше за дружину. Але досі не змінив темні штани та сіру сорочку на домашній одяг і вже понад пів години розповідав, як начальник позбавив його квартальної премії за запізнення з обідньої перерви.

— Я працюю на цю контору наче коняка! А у відповідь таке ставлення?!

— А ти пояснив начальнику, чому запізнився? — Катя витерла руки кухонним рушником, упіймавши погляд чоловіка. — Яка причина?

— Та яка різниця, Кать?! — Олег зупинився в центрі кухні, спрямувавши свої темно-сірі очі на дружину. — Він просто шукав привід позбавити мене премії!

— Можливо, твій начальник ще передумає, — Катю зачепив такий грубий тон, але вона сховала образу. — Не засмучуйся.

— Тобі легко казати, — Олег роздратовано зиркнув на неї. — А що робить твій начальник, коли ти запізнюєшся?

— Це буває рідко. Але якщо я запізнилася, то вибачаюся та пояснюю причину.

— І твій великодушний начальник тебе не сварить? — темно-сірі очі Олега спалахнули недобрим вогником. — А якщо ти з роботою напартачила? Як тоді твоє керівництво реагує?

— Я сумлінно виконую свою роботу, — розмова подобалася все менше і Катя стала похмурою. — До чого ці питання взагалі?

— А до того, що тобі задобрити начальника набагато простіше, — примружився Олег. — Достатньо одягнути коротку спідницю. Або груди відкрити. Часто цей метод використовуєш? Недарма ж твій Петро зробив тебе своєю помічницею.

— Він зробив мене своєю помічницею, бо я добре працюю, — різко заперечила Катя, закипаючи обуренням. — Я не фліртую з керівництвом.

— Пф! Мені можеш не розповідати. Подобається дупою крутити перед босом?

— Годі, — різко обірвала його Катя. — Ти прекрасно знаєш, що я зовсім не така!

— Ну звісно! — фиркнув Олег. — Не така! Всі ви однакові. Мрієте, щоб мужики за вами бігали та слину пускали.

— Ну знаєш… Це вже край!

Катя кулею вилетіла з кухні та забігла в спальню, грюкнувши дверима. Емоції кипіли в грудях наче вулкан, погрожуючи вибухнути. Притулившись спиною до дверей, Катя спробувала заспокоїтися. Проте пекуча образа не вщухала, наповнюючи очі сльозами. Почути від Олега подібне звинувачення було боляче. І Катя не розуміла, чим заслужила таке ставлення.

Провівши хвилин десять наодинці з думками, дівчина змогла трохи опанувати себе і вийшла зі спальні. Олег вже встиг переодягнутися в домашній одяг і тепер сидів у вітальні перед телевізором. Здавалося, що вибачатися він не збирається. Катя зітхнула і рушила на кухню готувати вечерю.

Залишок вечора пішов на побутові справи. Приготувавши м’ясо та спагеті з томатним соусом, Катя покликала Олега за стіл. Вечеря минула у повній тиші. Впоравшись з їжею, Олег мовчки підвівся з-за столу та знову рушив до телевізора. А Катя завантажила пральну машину, запустила прання і взялася мити посуд. Зазвичай вечорами вона теж сідала дивитися телевізор разом з чоловіком. Але після сварки знаходитись поруч з Олегом зовсім не хотілося.

Розвісивши на балконі випрану білизну, Катя взяла ноутбук і влаштувалася з ним на кухні за столом. Зробивши собі чашку ароматного цитрусового чаю, дівчина відкрила соцмережу. Наступні пів години пішли на перегляд стрічки новин. Катя гортала дописи та картинки автоматично. Думки були далеко. А безпідставні ревнощі Олега починали всерйоз непокоїти. У нижньому кутку екрана спливло сповіщення про нове повідомлення. Катя клацнула по ньому і відкрила чат.

Віра: «Привіт! Що робиш?»

Катя посміхнулася, зробивши ковток чаю. А потім відставила чашку і накрила пальцями клавіатуру ноутбука, набираючи відповідь для подруги.

«Привіт. Гортаю стрічку. Як справи?»

Віра: «Нормально. Пашка досі згадує той шоколадний торт, яким ти нас пригощала на минулих вихідних. Даси рецепт?»

Катя підвелася з-за столу і взяла з полички біля холодильника свій кулінарний записник. А потім швидко знайшла потрібну сторінку, підхопила телефон та зробила фото. Скинувши подрузі рецепт, Катя знову сіла за ноутбук. На екрані спливло нове повідомлення.

Віра: «Дякую. І де ти тільки знаходиш всі ці рецепти?»

Катя: «Люблю готувати.»

Віра: «Пощастило Олегу. Мабуть, щодня вишуканими стравами балуєш?»

Катя: «Після роботи на вишукані страви немає сил. Їмо звичайне.»

Віра: «Ох, розумію. Сама така.»

Катя посміхнулася і втомлено позіхнула. Маленький круглий годинник на стіні кухні показував за чверть десяту. Катя вже збиралася вимикати ноутбук, але у віконці чату спливло нове повідомлення.

Віра: «Кать, я хотіла запитати... У вас з Олегом все нормально?»

Неочікуване питання подруги вмить прогнало сонливість і насторожило. Катя стала похмурою. А потім знову накрила пальцями клавіатуру і набрала відповідь

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍