Читати книгу - "ЗатятІ Супротивники, Роман Олійник (Argonayt)"

Врешті-решт зрозумівши що від відвертої бесіди йому не відвертітися чоловік розказав як на духу своєму первістку про все що тоді трапилося. Син схопився з-за столу й з гіркотою дорікнув йому:

– Тату, ти мабуть геть збожеволів. Як можна було подумати таке про нашу маму? Невже тобі не вистачило здорового глузду не вірити дурнуватим побрехенькам п’яниці?

– Та я знаю що все це неправда. Василь відвідував мене в лікарні і зізнався, що вигадав все, щоб дошкулити мені за свої програші в шахи. Та тоді здається тверезий розум втратив не тільки він, але і я.

Про цю бесіду вони ніколи й нікому не розповідали. Микола пройшовши необхідну реабілітацію до кінця літа майже повністю відновив свій фізичний стан. До цього часу його син потайки від усіх рідних зробив тест ДНК на батьківство і офіційним документом поставив своєрідний нездоланний бар’єр для будь-яких сумнівів тата, якщо вони ще хоч колись у нього виникнуть.

З початком осені чоловік міг вже робити невеличкі прогулянки, до улюбленої кав’ярні. Незмінним супроводжувачем в цих мандрах для нього став Василь. Микола давно вже пробачив старому друзяці, його дурнувату п’яну витівку, от тільки в шахи з ним більше не сідав грати.

Кінець