Читати книгу - "Колекціонер спогадів, Віталій Механік"

Демид аж присів:

– Це ти кому?

– Тобі, бовдуре, – з їдкою інтонацією мовив малий.

– Та хто ти такий?! – підвищив голос молодик. – Думки мої заважають! Клоуни.

– Врятуватися хочеш? – Гарик буцнув п’яткою коліно Демида. – Ні, йди геть.

– Поки з вами, але ліпше не випендрюйся, а то справді піду.

– Він проблеми створює на рівному місці, – буркнув Гарик.

– Без нього не обійтися, – дядько тримав у полі зору притихлу пару. – Послухайся доброї поради менше думати. Вороги відчепляться.

– Кепські справи, – приречено зітхнув юнак, вичавлюючись в полуденну спеку.