Читати книгу - "Втекти від долі, Дана Лонг"

– Розповідай, що в тебе сталося, – нетерпляче каже вона.

– Сьогодні до мене приходила Реґіна.

– А ця курка, що тут забула? – цокає невдоволено Еля.

– Вона розповідала мені про дружину Влада і натякала на те, що це він її вбив із ревнощів, а не вона сама наклала на себе руки, як написано в офіційній версії слідства.

– Що?! – подруга в шоці від почутого.

– У мене була така сама реакція. І тепер я не знаю, що мені робити.

– Ну, гаразд, а ти сама як відчуваєш, чи міг він убити свою дружину?

Я ставила собі це запитання багато разів, після того, як Реґіна пішла. Як би хотілося знати всі відповіді. Тоді дивись, і жити було б простіше.

– Ні, Елечко. Мені здається, він не міг цього зробити. Він занадто ніжний і уважний до мене. Грубості від нього на свою адресу я не чула жодного разу.

– Ось тобі й відповідь. Я думаю, ти себе накручуєш даремно, – намагається підбадьорити мене подруга. – Чому б не поговорити з ним безпосередньо? Запитай його. Не важливо, що там Реґіна наговорила. А може вона це все сказала про Влада з ревнощів. Ти про це не думала? Адже очевидно, що вона сама має види на нього і вирішила таким чином усунути конкурентку.

– Я боюся Елечка. А раптом це правда? Річ у тім, що я бачила в нього пістолет. Справжній. А Марта була застрелена з пістолета.

На кухні запанувала тиша. Еля крутить у руках чашку і, не моргаючи, дивиться на мене.

– Не знаю, що й сказати тобі Лана. Або він добре маскується під добропорядного сім'янина, або це все повна маячня. Я думаю, ти повинна поговорити з ним відверто і все з'ясувати. Не спробуєш, не дізнаєшся, – намагається переконати мене подруга.

 

***

Я сиджу на роботі і не можу ні на чому зосередитися, увага дуже розсіяна. Думаю про те, що давно не була у відпустці і пора це виправити. Беру чистий аркуш, ручку і пишу заяву.

– Увійдіть, – гримить суворий голос начальника.

– Вікторе Сергійовичу, можна? – я заглядаю до нього в кабінет і посміхаюся.

– Чого тобі Лана?

– Ось, – я кладу перед ним свою заяву.

– Відпустка на тиждень? – шеф піднімає на мене здивований погляд.

– Так, хочу відпочити, бо немає сил працювати.

Шеф потирає підборіддя і замислюється.

– Гаразд, іди, але пам'ятай. Якщо раптом терміново знадобишся, щоб одразу була в офісі, без зайвих розмов.

– Добре, без проблем, – я на все згодна, аби тільки він підписав, нарешті, цю заяву.

Мені потрібно прийти до тями. За останній час події в моєму житті розвиваються з величезною швидкістю. Спочатку зрада Дениса. Потім знайомство з Владом і Данечкою. Згодом ми зблизилися з Владом, стали близькими у всіх сенсах цього слова. І ось тепер, я підозрюю його у вбивстві власної дружини, хоча серце підказує, що я роблю велику помилку. Адже якщо не доведено провину - не злочинець.