Читати книгу - "Втрачене серце духа, Олександра Метафор"

Її очі були чорні, темрява розповзалася з кожним її кроком. Навіть губи Асі чорніли від кожного зітхання, що легким трепетом торкнулося їх. Волосся розвивалося, ніби в театрі раптово здійнялася буря.

Вона спускалася сходами до сцени, готова метати блискавки в прямому й переносному сенсах.

— Асю, це пастка! — крикнув я, як раптом дух-викрадач розчинився перед моїми очима.

Тепер він був позаду мене, притискаючи гостре лезо до моєї шиї. Я більше не смів сказати і слова. Крижані руки міцно стискали мою голову, вивернувши її до стелі. Усе, що мені залишалося — розглядати жіночі силуети, намальовані на стелі, і відчувати ніж, готовий обірвати моє життя. Нога свербіла, і я інстинктивно потягнувся рукою до джерела дискомфорту. Очі на мить округлилися. Я… можу рухатися?

— Давно не бачилися, медіум Асю, — прошипів дух. Його нога стояла якраз на одній із рун, стерши один з елементів напису.