Читати книгу - "Нова Надія Життя, Немеш Іван"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Корабель здригнувся від чергового імпульсу. Прилади почали давати збої—навігаційна система мерехтіла, комунікаційні канали заповнилися статичним шумом, а сканери перестали відображати об’єкт.
Еліс різко віддихалася, серце калатало в грудях. Це було не схоже на жодну аномалію, яку вона зустрічала раніше.
Вони прийшли.
Чорна порожнеча перед кораблем рухалася. Вона не просто була там—вона змінювалася, дихала, скручувалася у власній жахливій геометрії. Тінь не мала чіткої форми, вона постійно трансформувалася, ніби сам простір ламався в її присутності.
Еліс інстинктивно потягнулася до панелі керування, запускаючи екстрені системи оборони.
— Активація плазмових гармат. Заряд—80%.
— Захисні щити—перезавантаження.
— Сканування супротивника—неможливе.
Останнє повідомлення вдарило сильніше за будь-який сигнал тривоги.
— Неможливе? — прошепотіла вона, ковтаючи сухий клубок у горлі.
Немов почувши її, Тінь змінилася. Вона спресувалася в один суцільний темний об’єкт, що ширяв прямо перед кораблем.
І тоді воно заговорило.
— Ти залишилася.
Голос. Холодний, без емоцій. Він лунав не з динаміків, не зі звукових каналів корабля. Він звучав… у голові.
Еліс стиснула зуби, змушуючи себе не піддаватися паніці.
— Хто ти?
Тиша.
Потім навколишня темрява почала закручуватися, немов воронка. Величезні тіні почали рухатися, проникаючи в саму тканину реальності.
— Що ти хочеш? — голос Еліс залишався рівним, але її пальці побіліли, коли вона стиснула важіль керування.
— Ти не мала вижити.
Раптом корабель знову здригнувся, а попереду простір… розколовся.
Величезний розлом відкрився прямо перед нею, оголюючи щось неосяжне, позбавлене будь-якої логіки—не темряву, не світло, а… пустоту.
Тінь почала наближатися.
Еліс інстинктивно схопилася за панель керування, намагаючись повернути корабель назад, але керування заклинило. Тиск у кабіні зростав, ніби саме повітря намагалося вирватися у вакуум.
Перед нею розрив у просторі пульсував, розширювався, і в його глибинах було… щось.
Не зірки.
Не туманності.
Не матерія.
Просто нескінченний, безмежний простір, в якому не було нічого, крім… відчуття погляду.
Воно дивилося на неї.
Тінь рухалася вперед, змінюючи свою форму, то витягуючись у спіралі, то зливаючись із розломом, ніби це була її домівка.
— Ти не повинна була сюди дійти.
Голос знову лунав усередині її свідомості. Він не мав джерела, не мав інтонацій—просто незмінний, байдужий факт, що вбивався в її мозок.
Еліс міцніше стиснула зуби, серце билося в грудях, але страх… не перебирав контроль.
Вона була тут не просто так.
Вона подолала сотні світлових років, пережила аварійний гіперстрибок, зіштовхнулася з незрозумілим.
І вона не відступить.
Вільною рукою активувала систему екстреного аналізу простору, намагаючись хоча б зрозуміти, що відбувається.
— Аналіз…
— Неможливо.
— Просторова аномалія.
— Порушення фізичних законів.
Еліс відчувала, як корабель починає дрейфувати… до розлому.
Темрява навколо згущувалася, немов її витягувало туди.
— Ти зробиш свій вибір.
— Що ти маєш на увазі? — її голос був твердий, але в ньому промайнув ледь помітний металевий присмак напруги.
— Ти або приймеш правду. Або зникнеш.
Розлом тремтів, немов живий організм.
Корабель почав втрачати енергію, екран почав мерехтіти, а двигуни повільно втрачали потужність, індикатори систем почали миготіти хаотичними червоними спалахами. Еліс відчула, як її тіло стало важчим — гравітаційні датчики показували аномальне поле, що ніби стискало простір навколо.
Розлом тремтів, змінювався, ніби реагував на її думки, на її страх.
— Ти або приймеш правду. Або зникнеш.
Голос лунав тепер сильніше, не тільки в її свідомості, а й у самому просторі корабля, змушуючи панелі резонувати від глибоких низьких частот.
Еліс зціпила зуби.
— Я не граю в твої ігри.
Рука знову потягнулася до консолі керування.
Потрібно було діяти. Зараз.
Вона швидко перевела системи в режим жорсткого перезапуску, намагаючись відновити контроль.
— Система навігації: критична помилка.
— Двигуни: нестабільна тяга.
— Оборонні протоколи: активовано.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Нова Надія Життя, Немеш Іван», після закриття браузера.