Читати книгу - "Нова Надія Життя, Немеш Іван"

Вибору не було.

Еліс натиснула комбінацію клавіш, переводячи резервний енергоблок на ручне керування. Якщо вона не зможе вирватися, то принаймні не дасть цьому… чомусь забрати її просто так.

Розлом знову здригнувся.

Темрява, що клубочилася всередині, раптом почала згортатися в щось конкретніше.

Форма.

Фігура.

Щось схоже на людську постать, але позбавлену деталей. Гладка, неприродно чорна поверхня, немов світло просто зникало, потрапляючи на неї.

Тінь.

Вона наближалася.

Еліс відчула, як у ній зростає не страх, а щось інше—інстинкт боротьби.

Їй потрібно було зрозуміти, що це.

Їй потрібно було знайти вихід.

Рука торкнулася панелі зв’язку.

— Що ти таке?

Тінь зупинилася.

Тиша.

А потім…

— Ти все ще не розумієш, хто ти.

Еліс стиснула кулаки.

— Я—пілот. Я—дослідниця. І я не дозволю тобі стерти мене.

Вона різко натиснула на панелі екстрений протокол: перерозподіл енергії в щити й активація імпульсного вибуху.

Якщо це щось із іншого виміру—воно має підкорятися хоч якійсь фізиці.

Тінь рвучко рушила вперед.

А Еліс натиснула запуск.

Корабель здригнувся від потужного виплеску енергії. Простір затремтів.

І в наступну мить…

Розлом почав руйнуватися.