Читати книгу - "«Штурмфогель» без свастики"

переданої інформації, є двоє співробітників відділу контррозвідки люфтвафе.

— Хто ж?

— Майор фон Регенбах і капітан Коссовські.

— Це неможливо.

— Ви хочете за них поручитися?

Полковника пересмикнуло.

— Я сказав, що не вірю своїм вухам. Евальд фон Регенбах…

— У нас нема стопроцентної впевненості в зраді когось із них, але факти… Факти вельми викривальні. Принаймні, нам належить розібратись у цій справі раніше, ніж схаменуться Гейдріхові молодчики.

— Ви доручаєте мені установити стеження за обома…

— Стеження не завадить. Але одного стеження мало… Втім, чи маємо ми право втручатися в справи, які в компетенції контррозвідки люфтвафе?.. Хай вони самі розхльобують цю кашу.

— Як! Ви хочете…

— Саме так, полковнику. Ви дуже здогадливі останнім часом. Мабуть, я зможу рекомендувати вас на роль мого наступника.

— О, пане адмірале… Лахузен підвівся із стільця.

— Сидіть. Повернімось до наших мавпочок. Я вас слухаю.

— Ви пропонуєте, щоб вони cook their own goose? — Лахузен пригадав англійське прислів'я.

— Цілком правильно, полковнику. Хай вони самі засмажать свою гуску. Поговоріть з ними на дозвіллі. Очевидно, саме серед них нам належить шукати російського агента, який підписує свої донесення іменем Перро. Ви знаєте, хто такий Перро?

— Французький автор казок. Червона Шапочка і Сірий вовк.

— Саме так. Казку вам доведеться переробити. Сірий вовк з'їдає Червону Шапочку, і ніякі мисливці їй не допоможуть.

У Канаріса здригнулися куточки рота, й Лахузен дозволив собі засміятися.

— Ще один момент. Козловські…

— Коссовські, пане адмірале.

— Так, Коссовські… В сферу його діяльності входить загальний нагляд за забезпеченням таємності робіт фірми «Мессершмітт АГ». Так ось, як свідчать ці радіограми, — ви прочитаєте їх, полковнику, — в Аугсбургу діє дуже енергійна група російських розвідників на чолі з якимось Мартом. Він буквально засипав Москву технічною документацією. А ви ж знаєте, над чим тепер працює Мессершмітт.

— Так точно. Таємною зброєю.

— На жаль, давно не таємною…

— Значить, Коссовські…

— Коссовські, як і ви, п'ять хвилин тому нічого не знав про існування Марта. По службі, звичайно, по службі. По службі він дізнається про це завтра. Від вас, полковнику. Ясно?

— Слухаюсь.

— Я думаю, він сам здогадається направити до Аугсбурга підрозділ функабверу. Марта треба вгамувати.

Канаріс нахилив голову, даючи зрозуміти, що інструктаж Закінчено. Лахузен вийшов. Услід йому з стіни корчив міни чорний японський диявол.

3

У середині січня 1942 року на центральному іподромі Коссовські несподівано зустрів Піхта. Той стояв біля паддока з групою офіцерів, оглядав коней.

— Крупно граєте, капітане?

Піхт обернувся, оголив у посмішці сяючі зуби.

— Зігфріде! Не знав, що ти любиш грати на перегонах.

— Я тут нечастий гість. До азарту, ти знаєш, не схильний.

— Ідеш по сліду? Крупне полювання? Міжнародна сенсація: шпигун — жокей. Тобі, Зігфріде, треба ставити на темних!

Піхт розгонисто зареготав. Кілька офіцерів зацікавлено обернулись. Коссовські взяв Піхта за лікоть, відвів убік:

— А ти волієш ставити на гнідих? Чи не так, Паулю?

— Таємниця ставок, таємниця ставок. Тобі, Зігфріде, ця масть не подобається?

— Я обожнюю гнідих. Але щось не пригадаю випадку, аби вони забирали всі призи. А до того ж які жокеї! Хлопчаки. Шмаркачі. Хіба це міжнародний клас?

— Ти щось похмурий сьогодні, Зігфріде. Вже встиг програтися?

— Людина, яка лише зрідка відвідує іподром, не може дозволити собі програвати. Я виграю, як завжди, Паулю!

Вдарив гонг. Публіка, відхлинувши від паддоків, зайняла сходи трибун. Оглушливо, наперебій, закричали букмекери.

— Подивимось, як прийдуть. Твоя сьома? — запитав Коссовські.

— Перша. Точний постріл. Твоя?

— Одинадцята. Червона квітка. Фаворит. Ходімо!

«Біг повів Голштинець. За ним Фуріозо. Зробив збій. Точний постріл», — пояснили по радіо.

— Можеш викинути квиток, Паулю, — промовив Коссовські.

Піхт не відповів. Прикипівши до окулярів бінокля, він стежив за боротьбою на дистанції. Коссовські дістав програму, підкликав букмекера.

«З поля на перше місце висувається Червона квітка, яка йде в упертій боротьбі з Голштинцем. Зробив збій Фуріозо…»

Піхт опустив бінокль, лукаво подивився на Коссовські:

— Ти щось сказав, Зігфріде?

— Поставимо разом, Паулю?

— Що ти запропонуєш?

— Є гарний дупль. Зв'яжемо двох фаворитів.

— Це безглуздо, Зігфріде. Хтось із них напевне не прийде. Я не люблю дупль. Волію грати одинаком проти фаворитів.

— Як у тебе справи після смерті Удета?

— Завтра остаточно переїжджаю до Мессершмітта: и мене, ти знаєш, там наречена. Дивись! — Пауль подав бінокль.

Кавалькада, розтягнувшись, наближалась до лівого повороту.

«Біг упевнено веде Червона квітка. На друге місце, обійшовши Голштинця, переклався Точний постріл. Третю чверть пройдено за тридцять вісім секунд…»

— Усі ми починаємо життя темними кониками — і Зейц, і ти, і я, — задумливо промовив Піхт. — А хто як закінчить? Фаворити визначаються на фініші.

До Коссовські підійшов офіцер. Сказав, що на його ім'я надійшов пакет із грифом «Дуже терміново. Цілком таємно».

— Змушений піти. Сподіваюсь у скорому часі побачитися з тобою у нас чи у Лехфельді.

— Правду кажучи, не люблю я ваших наукових апартаментів. Дуже там тихо.

— Даремно. Щиро кажу, даремно. У нас гарні хлопці. Розумники, — сказав Коссовські, за звичкою торкаючи свій червоний рубець.

— Дай їм бог здоров'я. До побачення.

— До побачення. Бажаю виграти.

Вже йдучи з іподрому, Коссовські почув, як диктор оголосив: «Біг на першому місці закінчила Червона квітка, яка виступала під одинадцятим номером».

Коссовські загаявся, роздумуючи, чи не повернутися по виграш, але потім підкликав таксі й попросив відвезти його на Вільгельмштрасе.

Приїхавши, він одержав адресований йому пакет. Його надсилав дешифрувальний відділ функабверу. Капітан Фліке повідомив дату перехоплення радіограми — 14 січня, тобто вчора.

«Від Марта Директорові, — значилося в радіограмі. — Роботи над «Штурмфогелем» тривають успішно. Як і раніше, затримка за надійними двигунами. Над ними працюе фірма «Юмо». Роблю все можливе, щоб гальмувати роботу Мессершмітта над реактивним літаком. Март».

Цю телеграму було зашифровано новим кодом і прочитано.

Коссовські встав і нервово пройшов по кабінету. Після того, як він дізнався від Лахузена про існування Марта і його радіостанції в Аугсбургу, він негайно зв'язався з Вернером Фліке з функабверу й попросив того особисто розшукати підпільну станцію. Монітори ось уже півмісяця прасували аугсбурзькі вулиці й околиці. Але поки що Фліке не міг натрапити на слід. Март виходив на зв'язок рідко, в різний час доби, що важко піддавалося аналізові й розробці якоїсь визначеної системи.

Коссовські склав список осіб, які мають доступ до найтаємнішої інформації в фірмі Мессершмітта. Вийшов він досить значущий — сам Мессершмітт, Зандлер, Зейц, механік Гехорсман, котрий обслуговував «Штурмфогель», Вайдеман, другий випробувач Фріц Вендель, льотчики загону повітряного забезпечення, Регенбах і він сам — Коссовські.

Не мав сумніву Коссовські і в тому, що точно такий список міг скласти будь-який