Читати книгу - "Холодна ніжність, Уляна Пас"

Розділ 14

Коли Світлана мене залишає, так і не дочекавшись на каяття, я берусь за їжу. Розумію, що морити себе голодом – не варіант. Сили мені ще знадобляться. Поївши, йду у вбиральню й, схопившись руками за раковину, розглядаю синець на щоці. 

Татко постарався, щоб не просто боляче зробити, а ще слід залишити. Щоб не забувала, хто тут головний. 

Коли повертаюся в кімнату, там мене вже чекає Яр. Мій брат – єдиний, перед ким мені дійсно соромно, а скоро стане ще гірше, тому що я збираюсь розповісти йому про одруження. 

Яр сидить на краю ліжка, широко розставивши ноги, і погляду з мене не зводить. Я знаю, чому він тут, і розумію, що треба бути чесною з ним. 

– У вас дійсно були стосунки? – питає прямо. 

– Так, – кажу. – Були. 

– Ти знала, хто він? 

– Ні. Алекс теж не знав, хто я, – додаю. 

– Щось мало у це віриться, – фиркає. – Алісо, ну чому ти обрала саме його? Яшин – наш найбільший конкурент. Він як навіжений скуповує землі та хоче залишити нас ні з чим. 

– Алекс сказав мені, що батько винний у смерті його батьків. Ти знаєш щось про це? 

– Вперше чую, – відповідає. – Ти не подумала, що він спеціально наговорює? 

– Це не так, – видихаю. – Мені здається, що щось у цьому є. 

– Чому ти віриш йому? Закохалася? – злиться Яр. – Алісо, мені завжди здавалося, що ти розумна та адекватна. 

– Яре, мій батько – далеко не ангел. Якщо він дійсно причетний до цього злочину, то я не здивуюсь. Тільки розчаруюсь у ньому ще більше. Я боюсь, що і твій батько якимось чином брав у цьому участь. Якщо це так… 

– Алісо, досить! Яшин добре запудрив тобі мізки! – Яр підводиться на ноги та зупиняє мене. – Ти чудово знаєш мого батька. Він не злочинець! 

Розумію, що Яр ніколи не повірить у те, що я кажу. Як би я не намагалася його переконати. Саме тому цю дискусію припиняю першою і переходжу до наступного питання:

– А що ти скажеш про моє примусове заміжжя? Олег підтвердив, що я маю вийти заміж за Влада! Це потрібно для того, щоб укріпити бізнес!

– Я цього не знав, – хмуриться. – Не хвилюйся. Я не дозволю цьому статися. Обіцяю. 

– Не переймайся. Ніякого весілля все одно не буде, – кажу. 

– Чому ти настільки впевнена? – дивується. – Будеш пручатися? 

– Я не можу двічі вийти заміж. У мене вже є чоловік, – випалюю.

– Це не смішний жарт, Алісо, – говорить льодяним тоном. – Що ти верзеш? 

– Алекс змусив мене одружитися з ним. Ми підписали шлюбний контракт, – стишую голос. 

Схоже, у Яра шок. Він стоїть як пам’ятник кілька секунд, і повільно його обличчя витягується від здивування. 

– Я так розумію, наші батьки не в курсі, – цідить.

– Ще ні, – кажу. 

– Алісо, ти розумієш, що буде, якщо вони дізнаються? Ти не шлюбний контракт підписала, а смертний вирок.

– Я це розумію, – шепочу. – Саме тому хочу, щоб ти допоміг мені втекти. Пам'ятаєш, ти говорив, що допоможеш? 

Яр важко видихає і проводить рукою по обличчю. Я розумію його стан і дуже боюсь, що він відмовить. Якщо це станеться, я дійсно залишусь зовсім одна. 

– Мені треба подумати, – нарешті відповідає. – Завтра все скажу. 

– Так ти допоможеш, чи ні? – питаю нетерпляче.

– Я спробую щось зробити, але не впевнений, що зможу. Все це занадто серйозно і наслідки можуть бути катастрофічними. 

Яр йде, а я сідаю на ліжко і дивлюсь в одну точку. Я – реалістка, і розумію, що врятувати мене буде ще тим завданням. Тепер ще і Яр буде в небезпеці якщо стане на мій бік. Я не хочу цього, але сама точно не врятуюсь. 

Наступного ранку мене чекає сюрприз. Двері виявляються не замкненими, і я спускаюсь на перший поверх. За столом снідають Олег зі Світланою, але ніхто з них зі мною не вітається. 

– Доброго ранку! – вирішую зробити це першою. 

Сідаю навпроти Олега і чекаю на його наступні слова. Навіть не сумніваюсь, що вони будуть. 

– Сьогодні  тебе чекає важливий день, Алісо. Щоб якось виправити все, що наробила, ти маєш вийти заміж за Влада. 

Ну ось, саме те, чого я боялася… 

– А Влад цей згоден одружитися з дівчиною, яка була з іншим? – питаю прямо. 

– Забудь про іншого! – цідить Олег. – Ти маєш виправити те, що наробила! Я дуже розчарований у тобі, Алісо. Думав, що ти розумніша. Але лягати в ліжко з нашим ворогом! 

– А можна мені пояснити, чому Алекс – ваш ворог? Я так і не зрозуміла, з чого розпочався цей конфлікт між вами, – прошу. 

Олег підтискає уста і дивиться на Світлану, яка також мовчить. Мені зрозуміло одне – ці двоє точно щось приховують. Але що? 

– Замала ти ще, щоб зрозуміти щось, – сухо відповідає Олег. – Після сніданку тобі привезуть сукню і туфлі. До другої дня ти маєш бути готовою. Церемонія буде в тісному родинному колі. Без зайвих очей. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍