Читати книгу - "Драена: Шлях до пророцтва, Марі-Анна Харт"

Вона опустилася на коліна поруч з ним, її руки, легкі як тінь, торкнулися його плеча. Її дотик був ніжним, але в ньому була така сила, що вона відчувалася на кожному міліметрі його шкіри. Кейт почала повільно рухатися, розстібнувши перший ґудзик його рубашки. Її пальці ковзали по тканині, торкаючись шкіри, залишаючи за собою слід, мовби це було частиною більшої гри.

З кожним наступним рухом ґудзика, Ділан відчував, як його контроль тане, залишаючи лише відчуття, що його тіло належить їй, а не йому самому. Він не міг опиратися, не міг сказати нічого, навіть його дихання стало глибшим і важчим, коли він відчував, як вона поволі розкриває його рубашку, один ґудзик за одним.

Кейт підняла погляд на нього, її очі були спокійні, але в них горіла іскра. Вона не поспішала, кожен її рух був контрольованим і чітким, ніби вона ретельно вивчала його реакцію. Він знову не зміг рухатися, втративши будь-який контроль над ситуацією. Відчуття того, що вона володіє ним, поглинало його повністю.

Кейт опустила свої губи до його шиї, і ніжно поцілувала його. Її дотик був тихим і теплим, наче момент, коли вся навколишня реальність стає немовби затуманеною, і залишається тільки це відчуття її присутності. Її губи не торкалися лише його шкіри — вони залишали за собою слід, що глибоко вражав його. І хоч він не міг поворохнутися, кожен її рух викликав сильний і запаморочливий сплеск емоцій у нього.

Той поцілунок залишив відбиток не тільки на його шкірі, а й у душі.

Кейт піднялася, не відриваючи погляду від Ділана. Її очі були холодними і зосередженими, мовби все, що трапилося, було лише частиною її плану. Вона зробила крок назад, залишаючи його в стані напруги, його тіло ще не відпустило її впливу. Здається, він був повністю підкорений її волею.

Кейт повільно повернулася до тумбочки, її рухи були плавними і певними, немов кожен її крок був частиною точно розрахованої гри..Кейт повільно відчинила тумбочку, її рухи були настільки плавними, що здавалися невідривними від загальної атмосфери. Вона провела рукою серед різних предметів, немов шукаючи щось особливе. І ось, її пальці торкнулися краю старої карти доріг, що була захована серед інших речей.

Витягнувши карту, вона розгорнула її перед собою. Вигляд її був зношеним, краї підгоріли від часу, а сама карта покрита жовтими плямами — очевидно, вона пережила багато років. Кейт уважно вивчала її, кожен вигин і кожну лінію, немов ці дороги могли привести її до чогось важливого.

Знову піднявши погляд на Ділана, вона знову почувалася як господарка ситуації. Її очі, зосереджені на карті, затуманені чимось більше, ніж просто цікавість. Вона знайшла те, що шукала, і тепер була готова рухатися далі. Її рухи знову стали розміреними, а її погляд залишався на Ділані, чекаючи його реакції.

Кейт обережно поклала карту на стіл, її погляд знову звернувся до Лукара, який, все ще на колінах. Його тіло, виглядавши понівеченим, не могло втриматися від болю, і з його носа несподівано почала капати кров. Червоні краплі, що падали на підлогу, швидко змішувалися з іншими слідами боротьби.

Кейт, з холодним та зосередженим поглядом, наблизилася до нього, і, простягнувши руку, вона обережно притулила пальці до крапель, що падали з його носа. Кров була теплою і густою, і вона без жодного вагання перенесла її на карту, притискаючи пальці до її застарілої поверхні.

Через кілька хвилин, дивним чином, на карті почали з'являтися тонкі червоні лінії, що поступово формували стрілки. Кожна з них вела до одного місця, яке здавалось ключем до всього того, що відбувалося навколо. Кейт, з неперевершеною точністю, розглядала їх, наче ці стрілки підказували їй, куди потрібно йти, щоб знайти те, що вона шукала.

Кейт встала, її рухи були спокійними і точними, наче кожен крок був частиною складної гри. Вона знову поглянула на карту, потім перевела погляд на Ділана..

— Тут він був перед тим, як зник, — Кейт  рукою показала на червону крапку, яка була на карті.

— До вечора вас тут не повинно бути», — сказала вона, не даючи місця для заперечень. Її голос змінився, ставши більш владним і твердим.

— І ще одне, — додала вона, її погляд став гострим, і здавалось, що вона дивиться прямо в душу кожного з них. — Дорога в «НЕМО» для вас закрита. Якщо надумаєте повернутися — пошкодуєте, — її слова висіли в повітрі, мов обіцянка неминучої небезпеки.

Кейт, зробивши ще один спокійний крок назад, повільно вийшла з кімнати. Її кроки були впевненими, і навіть двері, що тихо зачинилися за нею, не змогли приховати того, як важливою була її присутність в цьому моменті. Вона залишила обох чоловіків у тиші, де тільки що пролунали її останні слова.

Коли двері за нею зачинилися, в кімнаті залишилося лише ледь відчутне відлуння її погляду та тієї сили, яку вона залишила позаду. Кожен з них відчував її тінь, і навіть після того, як вона вийшла.

.