Читати книгу - "Ера Агонії, Psevdonim"

«Ткачі Страху» та Маріонетки Агонії розійшлися по світу, мов чорна чума, заражаючи все на своєму шляху, перетворюючи людські поселення на зони агонії – території, де панував страх, відчай, безнадія, де життя завмирало під натиском темряви, де влада Мортеуса ставала дедалі сильнішою, де його імперія страху розросталася з кожним днем.

Третім кроком стало створення нової темної ієрархії. Мортеус не міг керувати такою великою імперією сам – йому потрібні були слуги, помічники, намісники, що виконували б його волю, розповсюджували його владу, зміцнювали його царство. Він почав вербувати нових слуг з числа мерців, Маріонеток Агонії, «Ткачів Страху», створюючи темну аристократію – ієрархію жаху, де кожен мав свою роль, свою владу, свою відповідальність у розбудові імперії страху.

На вершині ієрархії стояв сам некромаг Мортеус, повелитель темряви, володар агонії, король страху. Нижче були «Верховні Ткачі Страху», наймогутніші некроманти, що керували легіонами «Ткачів Страху», відповідальні за поширення агонії, за створення нових джерел страждання. Ще нижче були «Архімаріонетки Агонії», найвищі маріонетки, що керували арміями Маріонеток Агонії, відповідальні за інфільтрацію, провокації, руйнування людського порядку зсередини. І внизу були легіони Мерців, вірні слуги Мортеуса, що виконували волю своїх господарів, підтримуючи порядок в некрополях, розповсюджуючи жах, зміцнюючи владу агонії.

Ера Агонії почалася. На руїнах людського світу, під владою некромага Мортеуса, розквітала нова імперія – імперія страху, імперія страждання, імперія темряви. І темна воля Мортеуса була спрямована на підкорення всього світу, на перетворення його на своє темне королівство, де агонія пануватиме вічно, де людська надія згасне назавжди, де біль та жорстокість стануть єдиними законами. Будівництво імперії страху розпочалося.

Імперія Страху некромага Мортеуса розросталася, мов темна пухлина, поглинаючи людський світ, місто за містом, село за селом, душа за душею. Вельзен, Умбріпортус, Соляріс та Ферраркс стали лише першими плацдармами для його темної експансії, відправними точками для поширення агонії, жаху, відчаю на решту людства. Мортеус не зупинявся на досягнутому – його темна воля була спрямована на підкорення всього світу, на перетворення його на своє темне королівство страждання, де агонія пануватиме вічно.

Для прискорення експансії Імперії Страху, Мортеус розробив нові методи зараження, що дозволяли поширювати агонію більш ефективно, більш масштабно, охоплюючи дедалі більші території за короткий час. Він наказав «Ткачам Страху» створити «Вулики Агонії» – темні фортеці, розташовані в стратегічних точках, що випромінювали потужні хвилі агонії на навколишні землі, заражаючи цілі регіони, перетворюючи їх на зони страху, відчаю, безнадії.

«Вулики Агонії» стали новими центрами темряви, точками концентрації жаху, звідки агонія розповзалася, як невидима отрута, заражаючи повітря, воду, землю, душі людей, що наближалися до темних фортець. Навколо «Вуликів Агонії» виникали «Пояси Страху» – території, де панував постійний жах, де люди жили в постійній тривозі, очікуючи на неминучу катастрофу, де соціальна структура руйнувалася, де порядок зникав, де агонія ставала частиною повсякденного життя.

Мортеус також вдосконалив Маріонеток Агонії, створюючи «Маріонеток-Провісників» – агентів темряви, здатних проникати в людські поселення непомітно, розповсюджуючи амулети агонії та заклинання мору більш ефективно, більш підступно, використовуючи маскування, обман, психологічні маніпуляції, перетворюючи людські міста та села на розсадники страху, відчаю, безнадії зсередини.

«Маріонетки-Провісники» діяли таємно, підступно, мов агенти під прикриттям, проникаючи в людське суспільство, використовуючи людські слабкості, пороки, страхи, сіючи розбрат, провокуючи конфлікти, підриваючи довіру, руйнуючи соціальні зв'язки, перетворюючи людські спільноти на саморуйнівні системи, готові впасти під натиском агонії.

Завдяки новим методам зараження, експансія Імперії Страху прискорилася в рази. Зони агонії розповзалися по світу, як чорна пляма, охоплюючи дедалі більші території, перетворюючи квітучі землі на пустки, людські міста на руїни, життя на страждання, надію на відчай. Людський світ зменшувався, стискався, відступав під натиском темряви, віддаючи свої землі, свої міста, свої душі імперії Мортеуса, королівству агонії, царству страху.

У центрі Імперії Страху, в некрополях Умбріпортусу, Солярісу та Ферраксу, життя завмерло остаточно. Лише мерці, Маріонетки Агонії, «Ткачі Страху» блукали вулицями мертвих міст, підтримуючи темний порядок, проводячи ритуали агонії, готуючись до подальшої експансії, зміцнюючи владу Мортеуса, готуючи світ до остаточного підкорення. Людська присутність в некрополях зникла назавжди – лише привиди минулого блукали руїнами, нагадуючи про колишнє життя, про втрачену надію, про неминучий кінець.

За межами некрополів, у зонах агонії, людство корчилося в стражданнях, намагаючись вижити в умовах постійного жаху, відчаю, безнадії. Соціальна структура зруйнувалася, влада зникла, порядок розпався – панував хаос, насильство, беззаконня, де кожен боровся за виживання сам, де життя втратило будь-яку цінність, де смерть стала єдиним виходом, єдиним порятунком від агонії. Надія згасла остаточно – лише темрява, страждання, смерть панували у світі, під владою некромага Мортеуса, повелителя темряви, володаря агонії, короля страху, що правив своїм темним королівством, розбудованим на руїнах людського світу, увінчаним агонією, стражданням, жахом, перетвореним на епоху Темряви.

Ера Агонії поглинула людський світ, перетворивши його на пустку страху, відчаю та безнадії. Імперія Страху некромага Мортеуса розпростерлася від горизонту до горизонту, не знаючи кордонів, не зустрічаючи опору, не залишаючи місця для надії, для світла, для життя. Людство скотилося в безодню відчаю, втративши все – міста, землі, владу, порядок, віру, надію, перетворившись на тіні колишніх людей, на привидів минулого, на жертв агонії, на рабів темряви.