Читати книгу - "За моїм щитом, Ханна Кір"

Фольк і Гарт рвонули вперед, аби зупинити звіра, який тепер націлився на мене. Вони бігли збоку і не бачили того ж, що бачила я: звір побачив їх і випустив пазурі. Розумна тварюка — вона чекала, коли хлопці нападуть, щоб насадити їх на кігті, кожен розміром з людину.

— В атаку! — крикнув Гарт, але в цей момент щось змінилося. 

Всередині мене спалахнуло тепло, якого я не відчувала раніше. Немовби Аркан Щита виріс, наповнивши мене енергією, яку я не могла контролювати.

Меч у моїй руці засяяв яскраво, як сонце. Світло залило всю залу, змусивши віверна пекелько заревіти — а можливо, не лише він кричав? Його тіло затремтіло, а жовті очі немов погасли на фоні світла від сталі. Він хотів було нанести останній удар і підняв лапи догори, підставляючи мені своє камʼяне черево.

Останнє, що я відчула — як масивне тіло віверна опускається на мої руки. Світ навколо вибухнув білим сяйвом, а я втратила свідомість.