Читати книгу - "Втрачене серце духа, Олександра Метафор"

— Так, Асю, тому що дідусів не можна вбивати, — прошипів голос уже не цього духа.

Рятувати було нікого. Якщо дідусь і був колись милим і безтурботним духом, то щось або хтось перетворив його на справжнього монстра. Я схопила ніж Kris і зробила те, що мала зробити, попри те, що із цим ударом зникнуть усі докази.

Але безпека Кая стояла в мене на першому місці.

Прозора сутність духу розпалася на мільйони частинок у мене в руках, перетворюючись на чорний попіл. Я потерла його в руках — сухий, без домішок, не фарбує пальці. Піднесла до носа. Пахне лісом і палаючим вулканом.

— Що це було? — Кай простягнув мені руку, щоб допомогти встати, а я все ще розтирала попіл між пальців.

— Якби я знала.