Читати книгу - "Зухвала дівчина актора, Торі Шей"

14 глава

Уляна

Настрій:  Так, стіл — це досить зручне місце для такого. І я не знала, що офісні інтрижки можуть бути настільки гарячими.

Я нервово постукувала пальцями по своєму столу, поглядаючи на годинник. Вже пройшло пів години після закінчення роботи, а Даніяра все ще не було видно. Навіть Яна вже встигла піти. Я почала сумніватися, чи варто взагалі було залишатися. Може, він просто пожартував, а я повелася, як дурненька? Ще кілька хвилин минуло, і я вже збиралася встати й піти, коли двері раптом відчинилися, і він увійшов до кабінету, виглядаючи надто самовпевнено і розслаблено, ніби його зовсім не турбувало, що я чекала тут, майже втратила терпіння.

— Що, білочко, не могла мене дочекатися? — він усміхнувся, підійшовши ближче.

Я вже готувалася висловити йому все, що думаю з приводу його запізнення, але він не дав мені шансу. Раптово, схопивши мене за талію, він легко підняв мене в повітря і посадив на стіл Яни. Моя спина зустрілася з поверхнею, але я не встигла відчути цей дискомфорт, оскільки Даніяр нахилився до мене, його обличчя було всього за кілька сантиметрів від мого.

— Ти ж не збираєшся? — вирвалось у мене, хоча я знала відповідь ще до того, як слова злетіли з моїх губ.

— Саме так, збираюся, — він відповів, його голос був низьким і дражливим.

Його руки повільно ковзнули вниз по моєму тілу, від талії до стегон, залишаючи за собою пекучий слід. Моя шкіра ніби спалахувала під його дотиками, і кожен нерв, кожна клітина реагувала на нього. Він продовжував дивитися мені в очі, і я відчула, як в мені наростає хвилювання, збудження. Ця людина вміла керувати моїми почуттями, ніби вгадуючи, що саме мені потрібно в цю мить. Моє тіло починає здавати позиції, поступаючись його рішучому напору.

— Я знав, що ти не втечеш, — прошепотів Даніяр, його дихання легенько торкнулося моїх губ.

Моє серце забилося сильніше, і я ледве стримувала бажання відповісти на його дражливу впевненість. Замість того, щоб відштовхнути його, як я планувала секунду тому, я мимоволі потягнулася до нього, піддаючись тим почуттям, які він викликав у мені.

— Ти занадто самовпевнений, — прошепотіла я, намагаючись відновити контроль над ситуацією.

— А ти занадто гаряча, щоб пручатися, — відповів він, його губи майже торкалися моїх. 

Але, чомусь Даніяр змушував мене відчувати повну довіру до нього. Він би не порушував мою заборону на поцілунок. Так, він міг дражнити мене, але він не зробив би цього без мого дозволу.

Він нахилився ще ближче, і я відчула його теплі руки на своїх стегнах, його дотики були одночасно ніжними і владними. Я ледь стримувала себе, щоб не здатися повністю, але його напір був нестримним. Він підніс одну руку до мого обличчя, ніжно погладивши мою щоку, і від цього дотики у мене всередині щось тремтить.

— Чому ти завжди такий впертий? — запитала я, намагаючись заховати свою невпевненість за сарказмом.

— Бо знаю, що ти цього хочеш, так само як і я, — відповів він, його голос став ще нижчим і магнетичним.

Його слова завдали удару прямо в ціль. Відвертати погляд було марно. Я була зачарована, полонена цією миттю. Наші тіла ніби самі знали, що робити. Я відчула, як його руки стали більш наполегливими, коли вони ковзали по моїй спині, притягуючи мене ближче до нього. Моє серце стукало так сильно, що здавалося, воно вирветься з грудей. Це було більше, ніж я могла витримати, але я не хотіла, щоб він зупинявся. Я хотіла більше — більше цього вогню, цієї напруги, цього поєднання. Але в глибині свідомості залишався голосок розуму, який намагався мене зупинити. І хоч він ставав усе тихішим, я знала, що зупинитися буде складно.

Його руки, впевнені й наполегливі, ковзнули під край мого гольфа, піднімаючи його вгору. Відчувши холодок на животі, я мимоволі затремтіла. Він не поспішав — насолоджувався кожним сантиметром оголеної шкіри. В його очах заграв вогонь, коли він повільно зняв гольф через мою голову, залишивши мене тільки в бюстгальтері. Його дотики розпалювали всередині мене бурю, і я відчула, як в мені наростає напруга.

Він на секунду зупинився, оцінюючи мене поглядом. Його пальці пройшлися вздовж моєї спідниці, розстібаючи її ґудзики. Здавалося, що світ зупинився, коли він повільно, без поспіху зняв спідницю, оголивши мої ноги. Даніяр нахилився ближче, провівши руками по моїх стегнах, і мій розум вже відмовлявся слухатися, тоне в потоці емоцій. Колготки були наступними. Він повільно почав стягувати їх, залишаючи гарячий слід по всій довжині ніг. Я відчула, як кожна клітина мого тіла починає пульсувати, кожен нерв розтягується до межі.

Коли він нарешті зняв колготки, я залишилася перед ним у білизні. Його погляд вивчав моє тіло, кожну деталь, кожну дрібницю, і я відчула, як мене заповнює хвиля бажання.

— Моя білочка, — прошепотів він, опускаючи голову до моєї шиї та легко кусаючи її.

Відчувши, як його руки прослизають під мою білизну, я не змогла втримати легкий стогін, що вирвався з моїх грудей. Його дотики були настільки вмілими, що я відчувала, як по моєму тілу пробігають хвилі задоволення. Це було неймовірно, як ця людина вміла зводити мене з розуму, змушуючи забути про все на світі.

— Ти що, вирішив влаштувати офісну інтрижку? — жартома запитала я, намагаючись хоч трохи взяти контроль над ситуацією, але мій голос видавав збудження, що не вдавалося приховати.

— Можна сказати, що я твій бос, еге ж?

Трясця, я зробила це? Хіхікнула? У ту ж мить, як моє смішливе «хіхікання» вирвалося назовні, я зловила його погляд – глибокий, такий, що пронизував наскрізь. Даніяр не пропустив жодної моєї реакції. Він ледь помітно усміхнувся, і ця усмішка була настільки впевненою, що всередині у мене все перевернулося.

— Не вірю своїм вухам, — він легенько торкнувся пальцями моїх губ, просто дражнячи. — Здається, моя білочка починає знаходити це привабливим та веселим.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍